(не) Ідеальний бос - Аксінія Найт

* * * Від імені Аманди * * *

Аманда уважно дивилася в очі доньці і не могла підтвердити її відповідь. Адже вона правильно все зрозуміла.

– У мене не було іншого виходу, Нікі… Я бачила його божевільний погляд. А перед очима стояла картинка, з якою він насолодою мастурбував, дивлячись на тебе. Він не брехав у той момент. Якби я не погодилася на його умови, то невідомо, чим би все тобі закінчилося.

– Але чому ти про це нікому не розповіла? – явно не розуміла Нікі причин такої самопожертви.

– Мені б ніхто не повірив. Джордж для всіх був зразковим сім'янином. І він би нікому не дозволив повірити в те, що фізично бажає свою дочку. З того дня почалося справжнє пекло… Це було м'яко кажучи нестерпно, але я не могла інакше. Коли ти поверталася з навчання, я бачила, як він дивився на тебе, розглядав. І як одразу його рука опускалася в штани. Джордж спеціально показував мені своє бажання. Кілька разів я застала його, коли він підглядав за тобою в душі... А потім приходив до мене, збуджений до краю. Він витворював зі мною все, що йому хотілося, не думаючи про наслідки. Йому приносило задоволення знущатися з мене, представляючи тебе на моєму місці.

– А що сталося у той мій день народження? – з тремтінням і деяким страхом запитала дівчина.

– Джордж вкотре нагадав мені, що ти вже доросла і симпатична дівчина. І у свої двадцять три роки точно не можеш бути незайманою. Я намагалася його переконати не чіпати тебе, але він наполегливо не погоджувався. Йому набридло зі мною грати. Усі мої спроби зупинити його ти бачила чим закінчилися. І якщо чесно… Я була дуже рада, що ти змогла втекти того дня. Мені стало хоч трохи спокійніше. Він не мав іншого вибору, як продовжити користуватися мною.

– Чому ти потрапила до лікарні, мамо? – Ніколь вже не стримувала сліз болю.

– Того дня він знайшов тебе. Не знаю як… Але Джордж дізнався, куди ти вирішила влаштуватися на роботу. Я погрожувала йому, що звернуся в поліцію, якщо він посміє торкнутися тебе, але він просто побив мене до такого стану, що трапився серцевий напад. Що сталося потім, думаю, ти сама розумієш і знаєш.

– Але чому ти мені нічого не розповіла одразу?

– Джордж був там і спостерігав за нами збоку. Він стояв так, що його неможливо було одразу помітити. Але я завжди відчувала його присутність. Через годину після того, як ти пішла, коли лікарі закінчили всі свої процедури та обстеження, він змусив виписати мене на домашнє лікування. Мені здавалося, що він зовсім збожеволів. Не було жодного дня, щоб він не згадував про тебе. Саме від Джорджа я знала, де ти і чим зараз займалася. Але я намагалася зробити все, щоб стримати його шалені пориви. Все частіше після мене він йшов до твоєї кімнати і сидів там до ранку. Іноді я бачила, як він просто перебирав твої речі чи дивився безвідривно в одну точку, про щось задумавшись. А іноді... Мені навіть соромно в такому зізнаватись...

– Мамо… – у дівчини не вистачало навіть слів, щоб відповісти на це все. Вона встала з-за столу та підійшла до вікна. Аманда сиділа, опустивши голову на свої руки. Їй було гидко, навіть бридко, від самої себе, від того, що довелося вилити все це лайно на голову дочки. Вона приховувала це стільки років, а тепер… – Чому ж ти пішла від нього, якщо так старанно жертвувала собою заради мене?

– Його більше не цікавить наш договір. Кілька днів тому Джордж прямим текстом заявив, що більше не має наміру вестися на мої умовляння, що йому все це зовсім набридло, – жінка підняла на дочку свій заплаканий погляд. – Він сказав, що знає, як тебе знайти. І більше нічого йому не завадить здійснити давню мрію. Я не змогла більше залишатися поряд із ним. Від мене вже нічого не залежало. Я так винна перед тобою за все, що було раніше… Але не скористатися шансом зараз попередити тебе було б найбільшою дурістю після всього.

– Цікаво, а ти хоч раз замислювалася про те, чи це все мені потрібно? Ти так нещадно жертвувала собою заради якогось примарного добра… Але якою є ціна? Чим закінчився твій порятунок? Невже все це лайно варте того, щоб брехати мені стільки років? Невже погрози цієї гниди були страшнішими, ніж розповісти всім правду і незважаючи ні на що знайти інший, більш реальний спосіб захистити свою доньку?

– Ніколь… – але Аманда не мала слів, щоб відповісти. Вона розуміла, що її дочка абсолютно мала рацію. Її брехня не мала жодного сенсу. Лише багато років мук, тортур та знущань з неї. І все заради того, щоб раптово знову повернутися до найстрашнішого. Але нічого вже не можна було змінити… Що зроблено, те зроблено… І залишалося лише розгрібати всі наслідки, з якими доведеться зіткнутися. Аби знайти спосіб, як тепер уникнути зустрічі з Джорджем.

* * * Від імені Ніколь * * *

Ніколь стояла біля вікна, занурившись у власні думки. З одного боку, вона десь у душі розуміла маму, її бажання захистити рідну дочку. Це було дуже страшно. Дівчина навіть не могла уявити, як би сама повелася на її місці. Але з іншого… Усі її спроби були марними… У результаті все знову прийшло до того, що вона знову в небезпеці.

Коли Нікі було шістнадцять років, в одну з ночей вона прокинулася від тихого й лякаючого чоловічого шепоту. Дівчина лежала із заплющеними очима, розуміючи, що поряд її вітчим. Джордж нашіптував їй різні вульгарності, сенсу яких вона не розуміла через свою недосвідченість. Коли він відійшов убік від її ліжка, Нікі розплющила очі так, щоб не було зрозуміло, що вона прокинулася і відразу побачила, як чоловік сидів напівоголений на кріслі прямо навпроти неї. Саме тоді дівчина вперше побачила як виглядає наживо збуджений чоловіча орган. За словами подружок у школі, вона знала дуже багато і здогадувалася, чим той займався поряд з нею. Ніколь не могла заснути, знаючи, що вітчим був у кімнаті. Через деякий час вона почула його стогін, тихі кроки та легку хлопок дверей. І лише після цього дівчина змогла таки розслабитися. На її щастя, вона більше не заставала таких картин. Але слова матері повністю вибили у неї ґрунт з-під ніг. Все виявилося набагато гіршим, ніж вона сама думала...