(не) Ідеальний бос - Аксінія Найт

– Що ти зі мною робиш, люба?.. – видихнув він їй у шию, притягуючи ближче до себе. – Я так довго не витримаю.

– Я кохаю тебе, Алексіс Коулман! – прошепотіла Ніколь, рухаючись з чоловіком в одному темпі. Їм знадобилося зовсім небагато часу, щоб довести один одного до межі. Дівчина всім тілом відчувала, наскільки важко було Алексу стримуватися, і, зробивши ще кілька глибоких рухів відчула, як він відразу розслабився і скінчив всередині неї, здригаючись від насолоди.

Деякий час вони лежали в обіймах один одного, не в змозі навіть поворухнутися. Поступово до дівчини почала доходити вся ця ситуація, викликаючи нову порцію панічного страху.

– Алекс… – обережно вона покликала його, проводячи своїми пальчиками по грудях.

– Ммм? – обізвався він, все ще приходячи до тями після їхньої пристрасті.

– Ми ж зараз не використовували презерватив... – тихо сказала Ніка, намагаючись стримати тремтіння в голосі від сліз, що виступили на очах. Їй було страшно почути його відповідь. Начебто будь-які слова змінить усе між ними.

– Тебе це лякає, люба? – спокійно спитав Алекс, міцніше притискаючи дівчину у своїх обіймах.

– Дуже... А що, якщо я...? – у неї навіть не було сил вимовити своє припущення. Алекс підвівся на лікті, повернувшись обличчям до дівчини. Він ніжно провів пальцями по її щоці.

– Нікі… Адже ти вже погодилася стати моєю дружиною. Чому ти боїшся такого повороту, як вагітність? – його очі випромінювали таке кохання і ніжність, що вона просто здалася.

– Не знаю. Все так швидко відбувається… І ти… Мені страшно… – усередині Ніколь відчувала сотні сумнівів, як усе мало бути. І ніяк не знаходила правильних відповідей.

– Пробач мені... – раптом вона почула слова чоловіка, які вивели її зі стану задуму. – Я не хотів тебе лякати своєю нестримністю. Мені іноді дуже складно контролювати себе поряд з тобою, – Алекс притягнув її до своїх обіймів і ніжно поцілував. – Я кохаю тебе. І ніколи не відмовлюся від нашого щастя.

Після його слів Ніколь нарешті змогла остаточно розслабитись. І прикрила очі, уявляючи, як може скластися їхнє життя в майбутньому. Легка посмішка торкнулася її губ.

– Поїхали додому, Алексе. Нам ще завтра на роботу, – тихо промовила вона, хоч у душі їй зовсім не хотілося переривати цього контакту з ним.

– Ти впевнена? Ми можемо залишитися тут до ранку. Нас ніхто не турбуватиме. Це моя особиста кімната.

– Думаєш, ми зможемо тут виспатися? – грайливо запитала Ніка.

– Навіть не знаю… Але думаю, що варто спробувати. У твоїх обіймах надто добре, щоб переривати їх, – усміхнувся він, дивлячись на дівчину.

– І зі скількома дівчатами ти тут спав? – несподівано вона запитала, відчуваючи, як все завмерло всередині в очікуванні відповіді. Думка про те, що вона не перша, хто спатиме тут з ним, боляче різала ножем по серцю.

– Я знаю, про що ти думаєш, люба, – він пальцем легенько клацнув її по носі. – Ти перша і єдина, з ким я готовий залишитись на всю ніч у цій кімнаті.

Ніколь подивилася на чоловіка здивованим поглядом. Їй було дуже складно повірити у його слова. Вона різко сіла, виплутавшись з його обіймів, і завмерла, занурившись у свої думки.

– Перестань! – Алекс різко притягнув дівчину до своїх грудей, намагаючись припинити цю розмову. – Збоку дуже сильно видно, що ти не віриш мені. Але мені немає сенсу тебе дурити. Я ще ніколи не залишався тут на ніч. І жодній дівчині не дозволяв затриматись у цій кімнаті довше, ніж тривав наш секс.

Дівчина все ще мучилася в сумнівах, але щирість, з якою говорив Алекс, дозволила їй повірити його словам.

– Але вранці все одно треба буде заїхати додому, щоб перевдягнутися, – здалася вона, розслабляючись і влаштовуючись зручніше в його обіймах.

– Добре, обов'язково заїдемо, – і вони обоє провалились у міцний сон.

Про те, що настав ранок, вони дізналися по дзвінку будильника, встановленого на телефоні дівчини. Їй зовсім не хотілося вставати, але вихідний вони не могли собі дозволити. Жозефу складно було дати раду одному, та й сам Алекс вже кілька днів розслабився на роботі, вирішуючи особисті проблеми.

– Пора вставати, – ніжно прошепотіла вона, цілуючи чоловіка в щоку.

– Вже? – простогнав він, навіть не відкриваючи очей.

– Так. Якщо ми затримаємося ще на кілька хвилин, то запізнимося на роботу.

Алекс подивився на Ніку та побачив, що та сиділп біля нього вже повністю одягнена. Він мовчки підвівся і, взявши свої речі, теж швидко зібрався. Коли вони вийшли, чоловік зачинив двері в кімнату на замок і віддав ключ бармену. Спіймавши дорогою таксі, вони швидко дісталися до будинку Алекса. Їм знадобилося не більше двадцяти хвилин, щоби зібратися і доїхати до ресторану.

Коли Ніколь виходила з машини, то зненацька помітила знайомий силует з іншого боку вулиці. На мить вона завмерла, намагаючись зрозуміти помилилась чи ні. З заціпеніння її вивів голос чоловіка.

– Ходімо, Нікі!

– Ти йди, я наздожену тебе, – трохи розгублено промовила дівчина і попрямувала у бік дороги. Вона відчувала за спиною уважний погляд Алекса і була вдячна йому, що він не став ставити жодних запитань.