Не кохай мене - Ольга Джокер

Я навперебій ставлю питання, подумки уявляючи, як сильно засмутиться Дарина. Незважаючи на складний характер вона хороша дівчина.

- Вони разом доти, поки це вигідно їм обом, — пояснює Яр, хоч я нічого не зрозумію. — Міші потрібна постійна коханка, а Дарині — щедрий спонсор. Все чесно.

- Ні, нечесно! - хитаю головою. - Вона вірить і сподівається!

- Розумію твою жіночу солідарність, але є певна категорія дівчат, із якими чоловіки не дуже хочуть пов'язувати себе шлюбом, — відповідає Жаров.

- О, то ви ділите дівчат на категорії! - вигукую я, відчуваючи як образа тисне зсередини. — І до якої категорії відношуся я?

Ярослав кидає на мене короткий погляд і звужує очі.

- Із забороненої категорії.

- Це як?

- Це коли не можна, але хочеться.

Я миттю червонію і відвертаюсь до вікна. Дивитися на Яра в цей момент — справжнісіньке катування.

- Пам'ятаю, коли мені було десять років, ти казав, що мене теж ніхто заміж не візьме, — кажу трохи спокійніше.

- Коли тобі було десять, клянуся, я думав, що така, як ти, доведе будь-якого чоловіка до ручки. Ябіда, нитік та прилипала.

- О-о, ну почалося! — чомусь усміхаюся у відповідь. — І що змінилося з того часу?

- Все, — коротко резюмує Ярослав, змусивши мене до самого дому замислитись над його відповідями.