Няня для тирана - Ая Кучер

Якщо хоч щось зробили, то я повернусь і сам їм яйця відстрілю.

Але дівчина тільки мотає головою і потихеньку заспокоюється. Усувається, відкидаючись на спинку крісла, але мою руку, що стискає її долоню,  не відпускає. А вільною рукою починає витирати сльози, розтираючи туш, що потекла. Істерика проходить так само раптово, як і почалася. Здається,  їй трохи краще.

– Я тобі футболку зіпсувала, - шморгає носом.

Дивлюся на білу тканину в розлученнях косметики і починаю сміятися. Вона завжди переживає не про те, про що потрібно. Неймовірна.

– Плювати на футболку. Начхати.

Дорога, що залишилася, проходить у тиші та спокої. Вона прикриває очі, повільно дихає і все ще стискає мою долоню. Дивно, що я загалом на це звертаю увагу. Але потроху починаю нахабніти: вожу великим пальцем по оксамитовій шкірі, вимальовуючи незрозумілі візерунки. І тому,  що вона приймає таку просту ласку,  стає спокійніше.

– Ось тут зупини.

Перш ніж встигаю заглушити двигун, вискакує з машини. І як з таким джентльменом побути? Навіть шансу не дає.

– Стривай. А я, як рятівник, не заслужив жодної нагороди?

Вся підбирається і блимає очима, в яких спалахує вогник. Чудово. Мені це й треба було: щоб прийшла до тями.

– Добре, за наступної нашої зустрічі, - впевнений, вона думає, що цієї зустрічі не буде. Погано ти мене, малятко, знаєш. – Я тобі віддячу.

– Як?

– Так і бути, здійсню твоє бажання.

Я небезпечно жмурюсь, а уява вже жваво малює, яке бажання їй загадати. Щось,  що включає мереживну білизну, її на колінах і дуже багато стогонів.

– Я згоден, а ось ти ризикуєш, даючи такі обіцянки незнайомцям. Хоч скажеш, як тебе звуть?

– Аріна.

Усміхається наостанок і втікає до під’їзду. Спостерігаю,  як гойдається пружна дупа на її офігенних ногах, а сама дівчина йде в моїй куртці. Спеціально не нагадав, буде привід ще зустрітися. Та й фантазія, як вона зустрічає мене у цій куртці і більше нічого на ній немає, не дає спокою.

Я вичікую і бачу, як у вікні на п’ятому поверсі спалахує світло. От і попалася. Запам’ятовую положення і для надійності фотографую.

Аріна.

Ну що, Аріно, я не дам тобі просто так втекти.

* * *

Як я втомився від цієї поєбені. Не розумію, що відбувається і як це все залагодити. Оборот грошей через мене знизився,  і я вже побачив перші збитки. Якщо нічого не міняти, то місяці два чи три – і збанкрутую. Втрачу за рік те, що вибудовував десятиліття.

Сука!

Занадто сильно стискаю картонний стаканчик, через що гаряча кава виливається на руку і сорочку. Прекрасно. Те, чого мені не вистачає перед зустріччю з потенційним клієнтом. Великим клієнтом, якого потрібно отримати. Горлянки перерізати іншим, але одержати у своє користування.

Я намагаюся знайти вивіску туалету, але в цьому чортовому ТЦ нічого не зрозумієш. У мене ще залишається час. Потрібно купити нову сорочку – яке зручне місце зустрічі – і привести себе до ладу. Перетинаю фуд-корт і прямую до ескалаторів.

А там красується вона.

Аріна.

Зібрала волосся в пучок, відкривши вид на тонку шию,  і захоплено розглядає щось на прилавку. Сьогодні у штанах, але ноги все ще прекрасні. Неймовірне дівчисько.

Ці дні я весь час думав про неї. Розробляв різні варіанти, як приїхати до неї. Можна було нахабно вдертися в квартиру і потягнути на ліжко. Або перехопити біля під’їзду та запросити на каву. Або квіти їй надіслати. Я повний лох у таких справах, де потрібно щось більше натиску та чарівності.

Та й ніколи мені з нею розбиратися. Такі люблять увагу, турботу та іншу фігню. А я маю часу на таке немає. У моїх друзів дах поїхав, і вони зовсім борзими стали.

Вони – друзі – єдина моя сім’я, вони не могли мене кинути і самі вести фінанси. Це я знаю точно. А з рештою треба розібратися.

Ми, бляха, із Царем п’ятнадцять років знайомі, з одного двору. А він коситься на мене останнім часом, хер на зустріч витягнеш і мовчить про плани. Звір взагалі ні з ким нічого не обговорює, тільки наказами кидається, наче найголовніший. Але йому можна пробачити, після того, як його підставили, він має право не довіряти. Якого хуя тільки він нам не довіряє,  що пройшли разом цей шлях, я зрозуміти не міг. Але після того, як його загребла поліція, у всіх параноя почалася.

І вишенькою на цьому торті стала Віра, яка вперше за стільки років почала лізти в наш бізнес. Нема чого плутатися в чоловічих справах, але Куля своїй нареченій ніколи суперечити не міг.

Ще одна причина забити на знайомство з Аріною та піти за білою сорочкою. Бракувало ще на підкаблучника перетворитися. Адже жити дуже нудно стало.

– Так, любий, - довгонога відповідає на дзвінок. Похмурюсь і підбираюся ближче.

Який, бляха, любий? З ким це вона так милується? Ще й краватку-метелика вибирає з дорогої колекції. Хлопець? Чоловік?