(не) Ідеальний бос - Аксінія Найт

Алексіс Коулман сів за робочий стіл та посміхнувся, згадуючи їхні спільні вихідні. Ніколи раніше він не дозволяв дівчатам залишатися поряд так довго. Але з Ніколь все було інакше. У піднесеному настрої він зайнявся всією документацією, що накопичилася за час їхньої відсутності.

Ближче до обіду йому зателефонували з другого ресторану, попросивши приїхати. Сталося НП. Кинувши всі справи, чоловік швидко попередив Адель про свій вимушений від'їзд і попрямував до свого нового закладу. Дорога зайняла в нього близько півгодини.

Коли він вийшов з машини, то помітив, що більша частина приміщення зовні була розмальована чорною фарбою, а зовнішній декор ресторану повністю пошкоджений і не підлягав відновленню. Алекс розгнівано залетів усередину, вимагаючи до себе в кабінет начальника служби безпеки.

– Містер Харріс! Я чекаю від вас повного звіту про сьогоднішню подію! – жорстким голосом заявив бос, показуючи, що він вкрай незадоволений тим, що сталося.

– Містере Коулман! Сигналізація була повністю виведена з ладу. Жодних записів не збереглося.

– Як це взагалі могло статися? Ми вже не перший рік із Вами працює і як це все розуміти? Навіщо я наймав Вас на цю роботу, якщо ніхто з вашої групи не може навіть забезпечити елементарну безпеку мого ресторану? – починав ще сильніше дратуватися Алекс. – Через годину разом із письмовим звітом я чекаю на заяву про ваше звільнення за власним бажанням.

– Але...

– Ніяких «але», містер Харріс! Я краще звернуся до іншого агентства.

Коли за начальником служби безпеки зачинилися двері, чоловік вирішив, що він не може залишити ресторан без нагляду, доки до кінця не розбереться в тому, що сталося і хто в цьому винен. Насамперед йому потрібно було вирішити питання, пов'язані з охороною. Але перед цим він набрав Ніколь, щоб попередити про свою відсутність.

– Я слухаю! – пролунало в трубці після декількох гудків.

– Нікі! Я сьогодні вже не повернуся до ресторану. Ти зможеш сама дістатися додому?

– Так, звичайно. Щось трапилося? Я тоді краще поїду до себе, – почув Алекс невпевнений голос своєї коханої.

– Ні, прошу тебе. Зайди до мого кабінету та в ящику столу візьми запасний комплект ключів від моєї квартири.

– Алексе, не треба зараз цього. Я все одно не лазитиму по твоїх речах.

– Послухай мене, люба. Я хотів тобі сам увечері віддати зв'язку. Але обставини втрутилися проти. Я прошу тебе, не відмовляйся, – стомлено видихнув чоловік, сподіваючись, що Ніколь не стане сперечатися з ним.

– Добре, – відповіла дівчина після хвилинного мовчання і він відчув її посмішку.

– Дякую тобі! Я приїду, як тільки вирішу питання. Кохаю  тебе!

– І я кохаю… – прошепотіла вона так, щоб тільки Алекс її почув.

Після розмови господар ресторану провів руками по волоссю і важко зітхнув. Він міг припустити, хто міг бути винен у тому, що трапилося, але йому потрібні були точні докази. Чоловік не любив кидатись звинуваченнями без видимих ​​доказів.

За годину, як і вимагав Алекс, до нього зайшов Рік Харріс із докладним звітом та заявою на звільнення. Бос переглянув усі записи, які йому надав. Несподівано серед усієї інформації йому потрапив цікавий відеозапис.

– Що це, містере Харріс? Як вона тут виявилася? – запитав господар, вказуючи за диск з відео.

– Мені вдалося отримати запис із камер відеоспостереження з магазину навпроти за весь період із моменту закриття ресторану вчора ввечері.

– Адже вмієте працювати, коли хочете, – Алекс повернувся до вивчення документів, не звертаючи уваги на співробітника, який терпляче чекає навпроти нього. – Дуже цікаво…

– Я можу йти? – обережно втрутився у розмову Рік.

– Ні, містер Харріс. Думаю, Ви маєте розпочати своє власне розслідування. Мені потрібна інформація про тих, хто зображений на записах, і з ким вони пов'язані безпосередньо.

– Містере Коулман… – хотів щось сказати чоловік, але Алекс не дав йому домовити.

– Заяву я покладу до сейфу без свого підпису. Якщо Ви впораєтеся з цим завданням, вважатимемо, що ніякого звільнення не було і не буде.

– Я вас зрозумів. Завтра до ранку я надам усі відомості, які вдасться з'ясувати.

– І забезпечте чергування хлопців на всю ніч. Ось тепер можете йти, – сказав бос і повернувся до документів.

Витративши кілька годин вивчення звіту, чоловік вже не розбирав ні букв, ні цифр. Тепер він був практично певен, хто міг усе це зробити. Залишалося лише знайти прямі докази вини. Забравши з собою папку, він попрямував до машини, перевіривши, щоб у ресторані постійно хтось чергував.

Майже за годину йому вдалося дістатися свого будинку. Увійшовши до квартири, Алексіс побачив, що ніде не було світла. Якась невиразна підозра закралася в його душу, але він намагався відкинути всі зайві думки убік. Коли чоловік відчинив двері до своєї спальні, то відразу помітив Ніколь на своєму ліжку, і вона міцно спала. Знявши з себе весь одяг, він ліг поруч із нею, вдихаючи аромат її волосся. У цей момент все, що було «до», стало раптом абсолютно неважливим. Мало значення лише те, що на них чекало попереду...