(не) Ідеальний бос - Аксінія Найт

– З тобою навіть не посперечаєшся, але все одно цікаво, – по-доброму заявила Адель, мрійливо закочуючи очі.

– Якщо цікаво, питай у самого Алекса.

– Скажеш також. Я дорожу своєю роботою, щоб не ставити зайвих питань.

– Тоді думаю нам варто закрити це питання, – запропонувала одразу дівчина, щоби більше не повертатися до теми обговорення їхніх стосунків.

Після цього вони ще близько півгодини проговорили і Адель запропонувала підвезти Ніку, щоб вона сама не добиралася вночі, і та не відмовилася.

Коли Ніколь увійшла до порожньої квартири Алекса, їй стало якось не по собі. Хоч вона і не раз проводила тут з ним час вечорами, зараз їй було важко звикнути до думки, що вони тепер житимуть разом. У душі розливалося тепло від того, що їй не треба тепер нікуди бігти, щоби встигнути підготуватися до робочого дня. Але тепер, коли чоловіка ще не було вдома, Ніка тонула у своїх сумних думках.

Вона майже одразу лягла спати, щоб не вигадувати собі зайвого, а спокійно вранці зустріти коханого. І не помітила, як провалилася у сон. Їй снилося, що хтось її з усією ніжністю обіймав, а гаряче дихання обпалювало шию. Коли дівчина обернулася на інший бік, то зрозуміла, що все це їй насправді не снилося, а поряд лежав сплячий Алекс. Вона ніжно провела рукою по його обличчю і, притулившись ближче, знову заснула.

Вранці, коли промені сонця проникли в кімнату, Ніка відчула, що так само лежить у міцних обіймах, ніби вони за ніч жодного разу не змінили своєї пози. Слідом за нею прокинувся і сам Алекс.

– Ідеальний ранок! – сонно посміхнувся Алексіс.

– Вибач, що не дочекалася тебе... – тихо сказала вона, спостерігаючи за своїм чоловіком.

– Ти так солодко спала, що я не зміг відмовити собі в задоволенні просто лягти поряд з тобою, – він продовжував усміхатися їй у відповідь.

– Ходімо, я приготую нам сніданок. І ти розкажеш, куди ти вчора так швидко втік із ресторану.

Ніколь помітила, як миттєво змінився погляд Алексіса, ніби вона торкнулася найболючішої теми. Вона чекала, що чоловік щось відповість на це, почне обурюватися або лаятись, що дівчина лізе не у свою справу, але він тільки промовчав. А погляд його впав на папку на тумбочці поруч із ліжком.

– Можна? – обережно запитала Ніка, вказуючи на цю папку.

– Так. Я поки що в душу схожу, – кивнув Алекс і швидко зник за дверима в іншому кінці кімнати.

Ніколь почала уважно вивчати все, що там було написано, і поступово починала розуміти всю ситуацію. Знову хтось намагався нашкодити чоловікові та його бізнесу. Причому настільки мерзенним способом, що це показувало лише низький рівень інтелекту замовника.

– Прочитала? – несподівано спитав чоловік, стоячи за її спиною. – І що скажеш із цього приводу? – його голос був зовсім втомлений з нотками гніву, але явно не на неї.

– І які варіанти, хто це міг зробити?

– Є лише одна людина, якій я ще давно перейшов дорогу. І він явно ніяк не може заспокоїтись і гідно прийняти свій програш… Ти, мила, на жаль, його дуже добре знаєш, – Алекс провів руками мокрим волоссям і попрямував на кухню. Він увімкнув кавоварку і відразу зробив їм по чашці гарячої та ароматної кави.

– Ділан Хейз… – видихнула дівчина, розуміючи, що своєю ситуацією дала ще більший привід пакостити Алексу.

– Перестань вигадувати собі зайве і в чомусь звинувачувати себе, – раптом заявив чоловік, взявши Ніку за руку і притягнувши до своїх обіймів.

– Що ти…? – розгублено спитала дівчина.

– Всі твої думки відбиваються на твоєму обличчі. Ти ні в чому не винна. І я ні краплі не шкодую, що прийняв тебе на роботу.

– А як же Ділан і його капості?

– Це наші з ним давні тертки. Так уже склалося в житті, що колись ми були найкращими друзями. Але раптово все це зруйнувалося його непорядною поведінкою. І з того часу ми стали ворогами. Давно його не було видно і чути, а раптом активізувався. Аж дивно, чим я йому дорогу якось перейшов.

– Думаєш, для того, щоб зробити якусь пакість потрібен привід? Коли людина гнила всередині, цього ти ніколи не зміниш.

– У цьому з тобою цілком згоден. Треба щось робити... Доки він остаточно не зруйнував те, що мені насилу давалося, я повинен докопатися до правди, – Алекс подивився дівчині в очі і додав пошепки. – Найбільше я боюся, що він завдасть тобі шкоди. Я не хочу втратити тебе.

Ніколь відчувала, що його визнання було пронизане болем і страхом. І їй не хотілося, щоб він переживав це. Торкнувшись його губ у ніжному поцілунку, дівчина намагалася передати всі свої почуття, щоб чоловік відчував у собі її кохання та підтримку.

– Я завжди поруч з тобою! – прошепотіла вона, не перериваючи поцілунку. – Що б не трапилося… Я не втечу від тебе…

– Моя Ніколь… Я не втомлююся питати, за що мені таке щастя в житті…

– Мабуть, за те саме, що й мені… Ніколи не думала, що зможу так любити. Але ти відкрив мені зовсім інший світ. І без тебе в ньому буде пусто.

– Нікі... – дівчина почула в його голосі нерішучість і якесь дивне хвилювання. – Ти б погодилася стати моєю дружиною?