(не) Ідеальний бос - Аксінія Найт

Чоловік не поспішав, начебто розтягував задоволення. Коли водні процедури закінчилися, з губ дівчини зірвався стогін розчарування.

– Тихіше, кохана... Я ще з тобою не закінчив, – сказав Алекс, обпалюючи своїм подихом її шию. Він підхопив дівчину на руки, попередньо загорнувши в рушник і поніс на ліжко. Він продовжив свої поцілунки, спускаючись дедалі нижче. Його ласки ставали все інтимніше, викликаючи тремтіння по тілу дівчини. Чоловік торкався язиком її статевих губ, проникаючи всередину і злегка смоктав. Ніколь вигиналася йому назустріч від насолоди.

– Мммм… Алекс… Я хочу відчути тебе… – застогнала вона, стискаючи в руках простирадло.

– Я весь твій… – продовжував він свої наполегливі ласки, торкаючись уже клітора мовою.

– Ні. Усередині... Повністю...

– Кохана... – Алексіс піднявся поцілунками до її шиї і одним рухом проник усередину, відчуваючи, як Ніка відразу затремтіла в його обіймах.

Він рухався повільно, навіть не намагаючись прискорюватися, чим починав доводити дівчину до шаленого стану. Але коли відчув, що вона не може вже витримати цей повільний темп, став поступово прискорюватися. Їхні тіла злилися воєдино, приносячи одне одному задоволення. Ніколь відчувала його ніжність і це ще більше збуджувало її.

– Кохаю тебе! – видихнула вона, коли її накрила хвиля насолоди. Її тіло тремтіло від оргазму, змушуючи чоловіка слідувати за нею.

Коли вони трохи прийшли до тями після сексу, Ніколь повернулася до Алекса і не могла відмовити собі в задоволенні розглянути риси його обличчя. Вона милувалася ним, доки чоловік лежав із заплющеними очима. Коли він обернувся до неї, то відразу помітив її вивчаючий погляд.

– Про що задумалася, люба? – ніжно спитав він, торкнувшись рукою її щоки і притягуючи ще ближче до своїх обіймів.

– Думаю про те, чому ти зі мною… Як сталося так, що саме я привернула твою увагу…

– Про дурниці думаєш. Ти особлива, і це видно відразу. Тільки я не одразу зрозумів, що від своїх почуттів неможливо втекти, як не намагайся.

– Алекс… Пообіцяй, що обов'язково поговориш із Шеріл… – раптом несподівано заявила Ніка, дивлячись прямо в очі своєму чоловікові. Все всередині чинило опір цьому, боячись тільки одного. Що Алекс раптово зрозуміє, що вона сама не підходила йому і піде назавжди. Або найгірше – вирішить знов спробувати завести відносини із Шеріл.

– Я не обіцятиму цього! – категорично відмовився він, встаючи з ліжка та намагаючись знайти свій одяг. – Навіщо мені з нею розмовляти? Вона все ясно дала зрозуміти. Декількома фразами Шер перекреслила все минуле. Я не хочу більше порушувати цю тему!

– Можеш скільки завгодно це заперечувати, але ти не втечеш від цієї розмови. Рано чи пізно, вона наздожене тебе. Питання лише в тому, за яких обставин і хто з вас зможе зробити перший крок і докопатися до правди.

– Нікі! – чоловік різко повернувся до дівчини, і його погляд горів гнівом. – Поясни мені, чому ти так наполегливо намагаєшся мене підштовхнути до неї? Наскільки я пам'ятаю, тебе взагалі не тішила перспектива знайомства із Шеріл. А тепер ти вмовляєш мене поговорити з нею. Я зовсім не розумію тебе.

Ніколь встала за ним і стала одягатися. Вона сама не розуміла, чому так наполягала на цій розмові. Але жіноче внутрішнє чуття рідко обманювало її.

– Я не знаю, Алексе… Я не можу пояснити цього. Просто відчуваю, що щось не так, – дівчина розвернулась і вийшла з кімнати, прямуючи на кухню. Щоб заглушити внутрішні сумніви, які молотком стукали в її голові, вона почала розігрівати вечерю, люб'язно зібрану для них шеф-кухарем. Коли дівчина заново накривала стіл на терасі, до неї зі спини підійшов Алекс і ніжно обійняв за талію, тикаючи носом у її шию.

– Вибач мені, Нікі... Я не хочу з тобою лаятися через Шеріл. Якщо ти просиш, я поговорю з нею. Але не найближчим часом, – все ж таки погодився він.

– Дякую! – прошепотіла вона, притискаючись ближче до чоловіка. Вона насолоджувалася його обіймами. – Давай таки повечеряємо. Все вже готове на столі.

Після цієї розмови вони більше не поверталися до теми того, що сталося у ресторані. Кожен із них насолоджувався вечером. Коли сонце стало заходити за обрій, вони спустилися ближче до океану і розташувалися на піску, спостерігаючи як небо змінювалося яскравими кольорами.

– Може, залишимося тут на кілька днів? – несподівано спитав Алекс. Дівчина завмерла у його руках, намагаючись зрозуміти себе. Для неї це був ще один крок, щоб усім відкрити їхні стосунки. А це не могло не лякати їх.

– А як же робота? – обережно уточнила вона.

– Ти ж за весь цей час жодного разу не брала відгули. Офіційно спишемо їх, якщо ти переживаєш про це. Попередь тільки Жозефа, що повернешся в середу за особистими обставинами. Якщо ти, звичайно, не проти… – додав Алекс, чекаючи на її відповідь.

– Добре, – погодила Ніка, вирішивши для себе, що не хоче більше ховатись. Що б про них не думали в ресторані, їй поступово ставало байдуже. Вона сама зовсім не хотіла відмовлятися від свого чоловіка.