(не) Ідеальний бос - Аксінія Найт

* * * Від імені Шеріл * * *

Шеріл встала з ліжка і, накинувши на голі плечі легкий халат, вийшла на балкон. На маленькому журнальному столику лежала давно занедбана пачка цигарок. Вона майже не курила ще з часів університету, але часом не витримувала і в її будинку з'являлася нова пачка. Дівчина сіла на м'яке крісло, підібгавши під себе ноги, і чиркнула запальничкою. Вдихаючи терпкий дим, вона дивилася на нічне небо і намагалася зрозуміти, як їй тепер жити далі.

Зрадивши єдину близьку людину, життя втратило будь-які фарби.

По щоках Шеріл котилися непрохані сльози. Від відчуття власної безпорадності в ситуації, що склалася, їй ставало все гірше.

Окрилена очікуванням свого дня народження та знайомством із дівчиною, яка змогла підкорити серце Алекса, Шеріл навіть не одразу зрозуміла, як опинилася на краю прірви.

За кілька днів до свята на її телефоні пролунав дзвінок із невідомого номера. Без жодних задніх думок вона взяла слухавку.

– Давно не бачились, лялечка! Забула про мене, так? – від голосу в трубці кров завмерла в жилах. Через стільки років дівчина ніяк не очікувала знову почути Ділана Хейза.

– Що тобі від мене потрібно? – різко спитала Шеріл, розуміючи, що після всього навряд чи варто очікувати від нього чогось хорошого.

– Як же грубо, лялечка... А тоді тобі ж сподобалося, що я звернув на тебе увагу, – засміявся в слухавку чоловік.

– Думаю, ти дзвониш зовсім не для повторення тієї ночі, – виразила у відповідь дівчина, чекаючи, що він надумав собі.

– Ти дуже прониклива, – вже серйознішим тоном заявив Ділан. – Тому за годину чекаю на тебе в моєму ресторані. І моя тобі порада, не нехтувати запрошенням.

Різко відключившись, чоловік залишив дівчину в повній розгубленості. Шеріл зовсім не знала, як їй правильно вчинити. З одного боку, вона зовсім не хотіла знову бачити Ділана. А з іншого... Їй було страшно уявити, що він може витворити, якщо вона не прийде. Дівчині не раз доводилося переконуватися, що Алекс був свого часу правий, і його колишній друг справді був страшною людиною, яка йшла вперед головами.

Тому одягнувшись у свій повсякденний одяг, причому максимально закритий, щоб не привертати уваги, дівчина вирушила за потрібною адресою, викликавши таксі. Біля входу до ресторану «Crystals» вона зупинилася у нерішучості. Їй хотілося якнайшвидше закінчити цю історію, і вона швидким кроком попрямувала до кабінету господаря ресторану. Обережно постукавши, Шеріл увійшла всередину і опинилася в досить просторому приміщенні.

– Я вже думав, ти не прийдеш, – саркастично посміхнувся він. – Боїшся так за свою шкуру? Правильно робиш.

– Що тобі від мене потрібно? – різко спитала вона. А у відповідь Ділан кинув на стіл конверт і посунув його ближче до дівчини.

– Відкрий його і потім дізнаєшся, – Шеріл тремтячими руками розкрила конверт і завмерла від подиву. Усередині лежали фото десятирічної давності, на якій були зафіксовані вони з Діланом у компрометуючих позах. – Ну що, подобається тобі мій подаруночок?

– І що це все означає? – ледве змогла вимовити дівчина.

– Оооо… Це легендарні фотографії. Завдяки їм весь університет дізнався, що я виграв суперечку. Гарні були часи, – мрійливо зітхнув чоловік, нібито згадуючи минуле. – Багато хто не вірив, що ти легко погодишся зі мною переспати. Адже ти була закохана в мене, так? Це було надто помітно у спільній компанії. Ось навіть Алекса свого відшила у мріях про мене.

– Що. Тобі. Чи потрібно? – викарбувала вона кожне слово, намагаючись узяти себе в руки і не показувати своєї слабкості.

– Настав час платити за рахунками. Через тебе я втратив такого доброго друга, котрий тепер став для мене головним конкурентом. А якщо ти не знаєш, то конкурентів треба знищувати. Будь-якою ціною. І зараз саме ти мені у цьому допоможеш.

– Йди ти до біса! Я не збираюся допомагати тобі в твоїх паршивих справах, – Шеріл вже збиралася розвернутися і вийти з кабінету, коли її різко зупинив Ділан, схопивши за руку.

– Ти мені допоможеш! Або ж усі ці фотографії набудуть публічного розголосу. Як гадаєш, чи зможеш ти далі спокійно жити, маючи репутацію маленької повії, яка за мрію про реальні почуття готова продати своє тіло?

– Та пішов ти, Діл! Вирішив мене залякати? У тебе нічого не вийде! За десять років усе змінилося! – вона спробувала вирватися з його хватки, але нічого не вийшло. Чоловік дуже міцно тримав її і явно не збирався відпускати.

– Не поспішай, моя лялечка! Це не все, що я можу запропонувати тобі. Присядь на диван, – він різко штовхнув її до предмета меблів, що велично стояв біля стіни. А сам повернувся до свого столу і дістав звідти одну маленьку річ, яку дівчина ніяк не могла розглянути.

– Залиш мене в спокої! – прошипіла вона, збираючись втекти за першої ж нагоди.

– Лялечка моя, ти підеш тільки після того, як вислухаєш усе, що я приготував тобі. Або дорого заплатиш за свою дурість, – Ділан сів навпроти неї і простягнув маленьку відеокамеру. – Ця маленька штучка може або зіпсувати тобі життя, або врятувати твою репутацію. Вибір за тобою.

– Що ти від мене хочеш? – спитала дівчина, намагаючись уявити, що міг ще задумати цей нахабний чоловік.