Няня для тирана - Ая Кучер

На столі вібрує мобілка. На дисплеї висвічується ім’я Хуракана і відповідаю:

– Що дізнався?

– Клик, я теж радий тебе чути. Небагато манер, хлопець, не зашкодить.

Якби цей мужик тут, я б запустив телефон у його морду. Він, сука, бісить. Поводиться,  ніби найкращий і може все. Але це не так, є фахівці крутіші за нього.

Я ненавиджу таких щурів, що зливають інформацію про всіх. Сьогодні ти їхній клієнт, а завтра жертва. Але звернувся до нього і тепер має вислуховувати цей і глузування.

– Ти своїх людей манерам будеш вчити. Зрозумів?

Виходить голосніше, ніж хотілося б. Аріна відривається від конспектів і коситься на мене. Бляха, у своїй хаті я ще маю вибирати місце, де обговорювати справи.

Але дівчина жестом кличе до себе сина, відволікаючи його від моїх розмов. Вводить якомога далі, щоб не заважати. Розумна, однак. Щось шепоче на вухо, сідає на високий стілець і починає готувати, намагаючись поводитися тихо.

– Щодо Баширова, 0 щур затихає, шарудить файлами. – Мої хлопці накопали інформацію щодо його перекладів. І там чорт ногу зломить, Клик. Я скину тобі на разову пошту, через пів години файл вилучиться.

– Добре. А що щодо іншої інформації? Переклади Баширова міг і сам знайти.

– Працюємо,  Клик. До них непросто підібратися.

– І навіщо мені тоді ти? Якщо нічорта не можеш?

Я стискаю телефон, намагаючись заспокоїтись. Бракувало ще вибухнути зараз. Але, бляха, якого чорта я повинен платити скажені бабки й отримувати у відповідь крихти інформації ?

– Ти скажеш мені хоч щось корисне сьогодні?

Хуракан здувається, більше не звучить таким самовдоволеним та впевненим, як на початку розмови. Вирішив мене вчити. Спочатку нехай роботу навчиться виконувати, а потім мені поради давати.

– Ну, - випльовує в трубку. – Те,  що твої найкращі друзі тобі не довіряють, – корисний факт?

– Звідки ти знаєш?

Пацюк мчить, щось мямлить,  але я розумію, що він не домовляє.

– Я тобі, бляха, бабки плачу не за те, щоби ти від мене щось приховував.

Думає, а потім невпевнено починає говорити, досі підбираючи слова. Але ці затримки мене вже не турбують.

З кожним словом я хмурюся сильніше, кидаючи погляди на Аріну. Вона метушиться на кухні, тріпає сина по волоссю і танцює під музику в навушниках. Я задивився б на її рухи, якби в трубці Хуракан не розповідав мені нову інформацію.

Мені хочеться сказати йому, щоб заткнув свій поганий рот і мовчав. Не домовляв і ніколи більше не згадував про те, що хотів сказати. Але на тому кінці трубки все продовжують говорити. Хуракан ще щось пояснює, але його вже не чую. У голові стукає від нових відомостей, які я не хотів знати.

Мої побоювання підтвердились.

Її підіслали слідкувати за мною.

Аріна – кріт.

Просто так я їй це не пробачу.