(не) Ідеальний бос - Аксінія Найт

* * * Від імені Алексісу * * *

Побачивши заплакану Шеріл у чоловіка всередині все стислося. Йому раптом згадалися їхні роки, проведені у дитячому будинку, коли дівчина часто плакала через кривдників. Але насамперед йому треба було пояснити все Ніколь, а може навіть попросити, щоб вона не відмовилася забрати Шер до них додому цього вечора. Йому було страшно за дівчину. Алекс відчував свою провину за те, що вона та Нік волею випадку виявилися втягнутими в ці розбірки.

На його щастя, Ніка сама запропонувала не залишати одну дівчину. Але водночас ще й нагадала їхню останню зустріч. Та розмова поставила крапку в їхньому спілкуванні. Алексу насправді не вистачало їхньої дружби, як раніше. Посидівши ще деякий час на сходах після відходу коханої, він намагався упорядкувати свої думки. Коли він вийшов до коридору, щоб повернутися до компанії, то почув, як Ніка впевнено запрошувала дівчину поїхати з ними, але та явно не хоче погоджуватися. Варто було Алексу почути своє ім'я, як усе стало на свої місця. Шеріл теж пам'ятала їхню розмову. Але всім разом їм удалося переконати дівчину не відмовлятися.

До дому вони дісталися дуже швидко у повній мовчанці. Ніколь знайшла у себе кілька речей, які без проблем підійшли Шеріл, і доки вона приймала душ після напруженого дня, Ніка з мамою приготували вечерю та накрили на стіл. Алекс по можливості допомагав їм, і вже буквально за годину всі сиділи за столом.

Першою тишу порушила Аманда своїм питанням:

– А може, ви нас уже познайомите? – з усмішкою промовила вона. – Я розумію, що в лікарні всім було не до цього, але вже вибачте мою цікавість.

– Це Шеріл, мамо, – відповіла Ніка, щоб не ставити коханого в незручне становище.

– Шерил мені як зведена сестра. Ми виросли разом, – несподівано відповів Алекс, від чого обидві дівчини підняли на нього здивований погляд. Ніхто не очікував такої відповіді. – Коли мені було вісім, а Шер лише п'ять, ми познайомились у дитячому будинку. І з того дня більше не розлучалися. Росли разом, допомагали один одному, підтримували.

– Дуже приємно познайомитися, Шеріл, – знову посміхнулася Аманда, явно вдаючи, що не помічала напруги навколо. А потім вона обернулася до дочки: – Нікі, може допоможеш мені прибрати все на кухні?

Ніколь одразу встала, не ставлячи жодного питання. Тільки перед тим, як вийти за мамою, нахилилася до чоловіка і прошепотіла на вухо:

– Йдіть до кабінету. Я знайду чим відволікти маму, а потім принесу чай. І зможете спокійно поговорити, – вона поцілувала його щоку. – Тільки цур пляшки не бити! – трохи засміялася дівчина і вийшла з кімнати.

Декілька хвилин Алекс і Шеріл сиділи в повній тиші. Тяжко зітхнувши, чоловік таки підняв свій погляд на дівчину і зважився запропонувати:

– Поговоримо у моєму кабінеті?

– Може, не варто? Я зовсім не хочу ворушити минуле… А сьогодні і без цього був дуже важкий день… – стомлено відповіла Шеріл.

– Того дня ми були на емоціях. Думаєш, немає сенсу спробувати знову почути один одного та спробувати зрозуміти? Та й думаю, ти таки маєш повне право знати, що сьогодні сталося у ресторані.

– Добре, умовив... – видихнула Шеріл, і вони вдвох попрямували в бік кабінету. Алекс не став закривати двері на замок, щоб Ніколь могла зайти будь-якої миті, якщо буде потрібно. Він не мав від дівчини жодних секретів. Тим більше, ця можливість поговорити повністю її заслуга.

– Сідай, де тобі зручно, – показав Алекс на простір кімнати.

– А я раніше не бачила цього кабінету. Тут все так по-чоловічому, але дуже затишно, – посміхнулася дівчина.

– Я рік тому закінчив ремонт. Ніка обіцяла зробити нам чай і тоді нас ніхто не відволікатиме.

– Тобі справді пощастило з Ніколь. Вона ідеально тобі підходить. Ви так чудово дивитесь разом. Та й ти сам кардинально змінився поряд із нею. Ніколи тебе не бачила таким.

– Так вона така. Моя... Ніколи не думав, що зможу когось покохати. А вона перевернула весь мій світ. Це щось дивовижне. Я готовий на все заради неї.

– Алекс… – зважилася перекласти тему Шеріл. – Пробач мені… Я дуже винна перед тобою за те, що дозволила собі чужим втрутитися у наші життя. Я багато разів лаяла себе, що повелася на цю дурну авантюру. Але вже нічого не можна змінити. Вже не повернути час назад.

– Шер... Сьогодні Нік врятував мене. Якби його на той момент не було в кабінеті, на операційному столі лежав би я і невідомо, як би склалася моя доля. Не знаю, чому він саме тоді увійшов, але сталося, як сталося. Я справді вдячний йому, що він наважився на такий ризик і закрив мене від кулі. Але я відчуваю провину перед тобою, що тобі довелося пережити, коли ти побачила нас на підлозі непритомних. Я знаю, що це страшно. Вибач…

– Алексе, тобі нема за що вибачатися. На щастя, з Ніком все гаразд. Я сподіваюся тільки на те, що він недаремно ризикував.

– Не даремно. Ділана забрали до поліцейської дільниці. На нього чекає розслідування та суд. Він остаточно збожеволів, але навіть не можу припустити в який момент це сталося. Він втягнув тебе у свій план помсти, але нічого не вийшло. І тоді він мав одну єдину мету. Забрати мене з дороги. Будь-якою ціною.

– Вибач, що я тоді так безглуздо повелася на його флірт. І сама підставила себе. Дозволила йому цим скористатися у своїй війні проти тебе, – по щоках дівчини котилися сльози. Алекс несподівано для себе підійшов до неї і міцно обійняв. Як раніше, коли він заспокоював її в дитячому будинку, намагаючись захистити від будь-яких образ. – Мені так не вистачає нашої дружби.