(не) Ідеальний бос - Аксінія Найт

* * * Від імені Ніколь * * *

Ніколь прокинулася з ранку набагато раніше за чоловіка. Їй було якось неспокійно на душі, і від цього зовсім не спалося. Алекс міцно притис її до себе:

– Чому ти не спиш, люба? – сонно прошепотів він, цілуючи дівчину в шию.

– Не знаю. Не подобається мені ця зустріч. І ти нічого не розказуєш. Я дуже переживаю за тебе, – Алексіс тяжко зітхнув.

– Мені вчора подзвонив Ділан. Він хоче особисто поговорити. Сподіваюся, нам вдасться розібратися у всьому та забути вже про проблеми.

– Ти впевнений, що це все потрібне? – стривожено запитала Ніка, не бажаючи відпускати чоловіка до нього.

– Чесно? Не впевнений. Але не бачу іншого виходу. Скільки він ще гидоти нам робитиме? Мені начхати на ресторани, але я дуже боюся за тебе. Ми не знаємо, що в його голову прийде наступного разу і чим усе це може закінчитися. Я не готовий ризикувати.

– Будь обережний, будь ласка. Я дуже сильно кохаю тебе! – прошепотіла вона, цілуючи чоловіка в губи. Їхні дотики один до одного розпалювали вогонь усередині, який навіть не хотілося контролювати. Алекс проникнув рукою в її шортики і застогнав. Позбувшись зайвого предмета одягу, він одразу проник у її лоно. Вони рухалися один одному на зустріч, доходячи до межі. Здавалося, що їм не вистачало сил насититися цими відчуттями. Коли Ніка затремтіла в оргазмі, притискаючись до коханого чоловіка, вона відчувала, що той ледь стримував себе. Він спробував вийти, але дівчина тільки міцніше притулилася до нього.

– Нікі… – застогнав він хрипким голосом.

– Не треба… Я хочу відчути тебе… Будь ласка… – і вона торкнулася його губ, зриваючи будь-який контроль. Його рухи стали швидше і глибше. І коли вони знову обоє опинилися на межі, чоловік здався. Вони одночасно затремтіли в оргазмі, з гучним стоном дозволивши собі видихнути. Ніколь лежала в обіймах Алекса, відчуваючи, як все тіло задоволено розслабилося, а тривога на якийсь час відступила назад.

– Я кохаю тебе… – потерся він своїм носом об її щоку. – Ти моя маленька і божевільна дівчинка.

– Я знаю. Але ж тобі це й подобається.

– Не можу з тобою не погодитись, – вони полежали ще деякий час, і потім чоловік почав збиратися на роботу.

– Все одно, я хвилююся, – зізналася дівчина, коли проводила коханого на роботу.

– Все буде добре. І ніяк інакше! – заспокоїв її Алекс і вийшов за двері. Ніка вирушила на кухню і почала готувати сніданок. За півгодини до неї вийшла мама і вони удвох сіли за стіл.

– Щось трапилася, доню? – обережно запитала Аманда, не відриваючи свого погляду від Нікі.

– Нічого, але мені зовсім неспокійно на душі. Передчуття, що має статися погане сьогодні, – важко зітхнула дівчина, намагаючись хоч якось заспокоїтись.

– Гони подалі ці дурні думки. Навіщо ти накручуєш і розжарюєш ситуацію?

– Я намагаюся, але вони все одно повертаються. Я дуже хвилююсь за Алекса.

– Він дорослий чоловік. І з усім упорається. А тобі я пропоную сьогодні влаштувати перегляд фільмів. І якраз не буде часу на будь-які дурниці.

– Повністю підтримую, – з важким серцем погодилася вона, розуміючи, що, якщо продовжуватиме думати, може збожеволіти.

І після сніданку вони удвох швидко приготували обід та включили у вітальні улюблені з дитинства фільми. Але Ніка все одно не могла повністю перемикнутися. І чим був ближчий час зустрічі, тим тривожніше їй ставало. Вона кілька разів виходила на кухню, щоб тихенько зателефонувати до Алекса і дізнатися, що відбувалося. Але він не брав слухавки. Довгі гудки розривали душу від тривоги. Через годину після її власних невдалих спроб йому додзвонитися телефон нарешті ожив.

За голосом Алексіса було зрозуміло, що щось не так, але вона не наважувалася ставити запитання. Його прохання дуже здивувало дівчину. Адже скільки часу чоловік забороняв згадувати навіть ім'я Шеріл, а зараз просив поїхати до неї в лікарню, щоб допомогти.

– Нікі, що таке? – раптом пролунав за спиною голос Аманди.

– Алекс дзвонив… – дівчина намагалася прийти до тями. – Він попросив з'їздити до лікарні. Одній людині потрібна допомога.

– Що трапилося? – жінка стривожилася.

– Не знаю. Але я маю поїхати, – її голос тремтів від хвилювання.

– Я з тобою. Тобі треба берегти себе.

І буквально за півгодини вони входили до будівлі центральної лікарні. Їм без проблем удалося дізнатися, в якому відділенні знаходився Ніколас Рід, як і попросив Алекс. Коли Ніка йшла коридором, то помітила вдалині постать, що самотньо сиділа біля операційної. Трохи додавши крок, вона підійшла і мовчки сіла поряд.

– Як він? – тихенько спитала дівчина.

– Сказали чекати. Його одразу відвезли до операційної, – відповіла Шеріл, продовжуючи дивитися в одну точку. Кілька хвилин їй знадобилося, щоб побачити, хто сидів біля неї. – Ніколь?.. – вона була здивована своїм відкриттям. – Як ти тут опинилася?

– Мені зателефонував Алекс, попросив приїхати, побути з тобою.

– Дякую! – здивовано прошепотіла Шер, але в її голосі звучала щира подяка. – Це, мабуть, покарання мені за той біль, що я принесла у ваше життя.