(не) Ідеальний бос - Аксінія Найт

– Не думай про це. Все вже давно позаду. Я не тримаю на тебе зла. І зараз це абсолютно неважливо. Насправді важливим є той, хто знаходиться за цими дверима, той, який зачепив твоє серце. А з Алексом ви потім ще раз поговорите та вирішите всі свої розбіжності. Не думай зараз про це. Це зайве.

Майже годину тривала операція. Ніколь ні на крок не відходила від дівчини. Вона відчувала її хвилювання. Але всіляко намагалася відвернути від поганих думок. І коли лікар вийшов з операційної, всі завмерли, чекаючи його вердикту.

– Операція пройшла успішно. Життєво важливі органи не зачеплені. Ми витягли кулю. Зараз ми переведемо його до реанімації для відновлення. А завтра ви зможете його відвідати.

– Дякую! – прошепотіла Шеріл, повільно осідаючи по стінці. Ніка помітила стан дівчини і встигла зловити та посадити на лавочку. В цей момент до них підійшов Алекс:

– Що трапилося? Що з Ніком? – він був ні на жарт зляканий, помітивши блідість Шер.

– Все добре. Завтра можна буде відвідати.

– Слава Богу… – видихнув чоловік. Він помітив насторожений погляд Ніколь і в цей момент обернувся до її мами.

– Амандо, чи можна Вас попросити посидіти трохи з Шеріл? – і коли жінка погодилася, сідаючи на лаву, Алекс взяв за руку Ніку, і вони пішли у бік сходів, коли почув обережний шепіт дівчини:

– Алекс... Ми не можемо залишити Шеріл одну в такому стані. Я дуже боюсь за неї. Занадто великий стрес вона отримала за весь цей час, поки чекала закінчення операції та висновок лікаря, – чоловік з ніжністю обійняв кохану.

– Дякую тобі за все. Я справді не знав, як ти відреагуєш на всю цю ситуацію. І я ціную те, що ти хочеш допомогти Шеріл, – вони присіли на сходи, не розриваючи обіймів, коли Алекс нарешті заговорив:

– Нік не повинен був постраждати. Це фатальна випадковість. Він урятував мене. Ця куля призначалася насправді мені. І я дуже вдячний йому за це.

– Що там у вас сталося?

– Ділана заарештували. І найімовірніше його відправлять на примусове лікування. Він зовсім збожеволів. Як виявилося, весь цей час він звинувачував мене у своїх невдачах. З року в рік він будував свої плани, як знищити мене та мій бізнес. Але нічого не виходило. Тоді він вирішив пройтися близькими мені людьми – тобі і Шеріл, вважаючи, що зможе таким чином вплинути на мене. А в результаті, коли і цей план провалився, вирішив поквитатися зі мною прямо. Він хотів вбити мене, щоб позбутися конкурента. І в останній момент до кабінету зайшов Ніколас. Не знаю, що між ними сталося, але Діл заявив, що звільняє того і став виганяти з кабінету. І коли в пориві люті натиснув на курок, Нік встиг відштовхнути мене убік. Я тільки вдарився головою під час падіння, а він упіймав цю злощасну кулю.

Алекс провів рукою по волоссю, намагаючись зняти напругу. Ніка відчувала, що він страждав від почуття провини від ситуації, в якій виявилися дорогі йому люди.

– Ти поговориш із Шеріл? – обережно спитала дівчина.

– Так, звичайно... Я повинен розповісти правду про те, що сталося в кабінеті, – видихнув чоловік.

– Я про інше, Алексе. Зовсім про інше. І думаю, ти розумієш, що я маю на увазі.

– Нікі… – спробував заперечити він.

– Ні, Алексе! Ми зараз приїдемо додому, повечеряємо всі разом, і ви поговорите. Спокійно та без скандалів. І я дуже сподіваюся, що вам вистачить розуму помиритися. Ти мені сам щойно сказав, що Ділан скористався нею. Тому не поводься зараз як останній дурень і не втрачай цей шанс.

Ніколь схопилася з сходів і повернулася назад у коридор. Її мама сиділа поруч із Шеріл і погладжувала ту по волоссю. Щось усередині защеміло від болю. Дівчині було складно уявити, як це, коли в житті немає жодної близької людини. А той єдиний, хто завжди підтримував сам відвернувся.

– Шер… – покликала вона тихенько дівчину, присівши біля неї навпочіпки. – Зараз ти поїдеш до нас додому і навіть не намагайся відмовлятися. Тобі сьогодні не можна залишатися однією. Ми приготуємо вечерю і постілемо тобі в гостьовій.

– Дякую, Ніколь… – крізь сльози відповіла Шер. – Але не треба. Я краще поїду до себе. А завтра повернуся сюди, до лікарні до Ніка.

– Це навіть не обговорюється, Шер. Ми не залишимо тебе одну. Навіть не намагайся заперечувати.

– Я не можу… Алекс же… Після того, що я зробила… Він не захоче…

– Буде великою дурістю не скористатися можливістю ще раз поговорити, – пролунав голос Алекса за коханою спиною. – Думаю, нам варто якнайшвидше покинути це місце. Дуже вже воно тисне морально. А вдома все вирішимо, – потім він повернувся до матері Ніколь і вирішив запитати її. – Амандо, Ви з нами поїдете?

– Мені не хочеться вам усім заважати. Може, відвезете мене додому?

– Мамо, навіть не вигадуй. Усім вистачить місця. На мою думку, вечеря у великій компанії в сімейній обстановці – це те, що нам усім сьогодні потрібно.

І вони всі вчотирьох сіли в машину Алекса, прямуючи у бік будинку. За всю дорогу нікто з них не промовив жодного слова, думаючи кожен про щось своє. Але вперше ніхто не відчував жодної напруги між ними.