Пригоди в оргазмотроні - Крістофер Тернер
Коли міністр юстиції Норвегії Триґве Лай (який згодом займе пост першого генерального секретаря ООН в період між 1946 та 1952 роками) відвідав його, аби обговорити справу, Троцький попередив його, що його боягузницька співпраця з Квіслінгом торувала шлях для фашизму в країні. «Це перший акт вашої здачі нацизму у вашій країні, — попереджав він. — Ви за це заплатите. Ви вважаєте, що вбезпечуєте і звільняєте себе, поводячись із політичним вигнанцем як вам заманеться. Але той день вже близько — запам’ятайте! Близько вже той день, коли нацисти вивозитимуть вас із вашої країни»{320}. Лай та його колеги, сказав він, уже незабаром «як… німецькі соціал-демократи стануть емігрантами». У грудні 1936 року, проігнорувавши ці застереження, Лай депортував Троцького до Мексики. Радянський посол вислав йому букет квітів як подяку.
Незрозуміло, чи Райх та Троцький коли-небудь зустрічалися в Норвегії. Майрон Шараф, Райхів учень та біограф, мимохідь заявляє, що зустрічалися, і така версія, зрештою, стала офіційно прийнятною частиною Райхової біографії. Проте доказів, які б підтвердили це, немає. Якщо Райх і витратив хоч годину, аби поїхати на зустріч до Троцького, то точно не зробив жодного запису про цю подію, а це, беручи до уваги Райхову нескромну особу, видається дуже неправдоподібним, що йому б вдалося втримати такий поворот історії в таємниці впродовж усього життя{321}. Були часи, коли зізнання в таких зв’язках могло вести людину в небезпеку, але Ісаак Дойчер у біографії Троцького свого авторства вказує, що навіть у найбільш токсичні періоди його життя «ніщо так не виділяло людину з-поміж лівих Осло, як здатність вихвалятися тим, що його прийняв великий вигнанець»{322}.
Але Райх та Троцький точно переписувалися. У жовтні 1933 року, перед його виключенням із Комінтерну Данською комуністичною партією, Райх писав Троцькому, намагаючись зацікавити його своїми сексуально-політичними ідеями. Наступного року в Парижі Райх зустрінеться з декотрими представниками Троцького, які стверджували, що не лише прочитали, але й теоретично погоджувалися з «Масовою психологією фашизму». Так чи інакше, Райх не зміг переконати їх додати платформу сексуальної лібералізації до їхньої політичної програми.
Ту зустріч у Парижі, скоріш за все, організував Отто Нобель, який емігрував туди з Німеччини 1933 року та приєднався до троцькістів, перш ніж вирушити до Данії, де Райх найняв його на роботу до видавництва (Нобель, мабуть, забезпечував паризьких троцькістів примірниками «Масової психології»). 1936 року, після повернення до Росії, Нобеля заарештували як прихильника Троцького і відправили на п’ять років до робітничого табору. Існує документ Комінтерну, який засвідчував такий розвиток подій — меморандум 1936 року про «троцькістів та інших ворожих елементів у середовищі емігрантів Німецької КП». Його звинуватили в допомозі Райхові: у складанні та пересиланні листів Троцькому та підлаштування того, що Райха «позбавили партійного квитка НКП [Німецької комуністичної партії] за троцькізм»{323}. Ймовірно, радянські агенти перехопили Райховий лист до Троцького, а також ймовірно, що без Райхового відома це зробило свій внесок у його вигнання з Данської комуністичної партії уже наступного місяця.
Другого листа Троцькому Райх, знову ж таки, сподіваючись на співпрацю, напише через декілька місяців після його прибуття до Норвегії. Хоча Троцькому й симпатизував психоаналіз (був час, коли він сподівався, що аналіз врятує його доньку Зіну, яка пролікувалася декілька місяців перед тим, як скоїти суїцид 1933 року), Райху він відписав, що брак знань про психоаналіз не дозволяє йому об’єднатися силами з ним. Отримавши відмову, Райх відрікся від партії Троцького як від «мертвонароджених та безглуздих»{324}, але особистий вплив революційного лідера на Райха все ж перейшов встановлені незгодою між ними кордони.
Приблизно тоді, коли фашисти захопили будинок, Троцький вносив останні штрихи до манускрипта, який у майбутньому матиме неабиякий вплив на Райхову політику. В «Зрадженій революції» (1937) Троцький проаналізував ті місця, де комуністична революція після смерті Леніна зійшла з вірної дороги. Він вважав, що її просто вкрали бюрократи і таким чином передбачили результатом своїх дій колапс Радянського Союзу. Райх закликав до ще одного, очищувального повстання. Троцький критикував новий «культ сім’ї», який пропагували в Росії і який, на його думку, був цинічним вивертом для дисциплінізації молоді «шляхом встановлення 40 мільйонів пунктів підтримки чиновників та влади». (То була саме та стратегія, за використання якої Райх засудив Гітлера в «Масовій психології фашизму».) Також він надав документальне підтвердження «сексуальному термідору» Сталіна, який знову спростував закладені під час Жовтневої революції сексуальні та сімейні реформи; аборт заборонили, содомія знову стала кримінальним злочином, а закони про розлучення стали менш ліберальними. Райха аж вернуло від новин про це посилення сексуальних репресій, які стрясали його рожеві ілюзії про російський комунізм раз і назавжди.
У грудні 1941 року, за рік після смерті Троцького, декотрі книги Райха, включно із «Зрадженою революцією», конфіскували агенти ФБР. Їх вилучили як доказ Райхового комунізму, а агенти ФБР, без жодного сумніву, не гладили по голівці за практикування будь-якої форми комунізму. Але, за іронією долі, саме ця книга змаркувала фінальне прощання Райха з партією. Того року, коли опублікували «Зраджену революцію», Райх написав нову передмову до «Сексуальних страждань молоді», в якій просив читачів щоразу, натрапляючи на іменник «комунізм», замінювати його прикметником «революційний» через «катастрофічну політичну поведінку Комінтерну впродовж останніх десяти років». (Прочитавши полеміку Троцького, він почав називати Сталіна «новим Гітлером», а сталіністів «червоними фашистами».) Натомість Райх запропонував ідею створення нової політичної, небюрократичної структури, яку назвав «робітнича демократія» і яка мала функціонувати на засадах самоорганізації, і яку багато ентузіастів розглянули, як щось схоже на анархізм.
Через рік після того, як Троцький спакував валізи до Мексики (де його згодом вб’ють посіпаки Сталіна), Райх також зіткнувся із примусовим виселенням із Норвегії. «Сморід цвілі», на який скаржився Троцький, став помітно відчутним. Фашизм перемагав у Німеччині; Росія більше не була утопією,
