Пригоди в оргазмотроні - Крістофер Тернер

Райх провів зиму 1927 року в Давосі, лікуючись від туберкульозу — захворювання, що вбило його батька й від якого в Італії раніше цього року помер його брат. Туберкульоз у тодішній Європі був відомий під назвою «віденська хвороба», бо саме там він просто лютував. 1923 року причиною однієї четвертої всіх смертей у місті був саме туберкульоз, і помирали переважно мешканці робітничих районів. Саме це захворювання стало каталізатором розвитку реформи політики забезпечення житлом соціал-демократів{167}. Райх, однак, вважав, що у всіх хвороб психосоматичне походження, й казав своїй старшій доньці Єві, що звинувачує у виникненні депресії та захворювання, від якого саме страждав, Фрейдову реакцію на нього та його працю. Райх, що знесилився через роботу в клініці психоаналізу й атаки на його теорію оргазму, відчував, що вигорів. Доктор став пацієнтом.

У середині 1860-х доктор Александер Шпенґлер, який після провалу революції 1848 року виїхав до Німеччини, відкрив, що туберкульоз був практично відсутнім у Давосі, що пояснював чистотою гірського повітря на висоті 1600 метрів над рівнем моря. Інтенсивність тамтешнього сонячного світла із притаманною їй рясністю ультрафіолетових променів також вважали важливим лікувальним фактором; ще один доктор припускав, що в Давосі, який ближче до сонця, радіоактивної еманації, яка, на його думку, акумулюючись на поверхні людського тіла, також ставала лікувальним засобом, було утричі більше, аніж у низинах. (1907 року Карл Дорно заснував там Світовий центр радіології, метою діяльності якого було дослідити такі-от біологічні ефекти впливу сонця на людину; інститут донині працює в місті і займається дослідженням питань глобального потепління). До відкриття 1946 року антибіотиків, які практично винищили хворобу в Європі й закрили масу готелів у Давосі, курорт був останньою надією багатьох пацієнтів. 1906 року було зафіксовано вражаючу статистику — 46 % хворих на туберкульоз були готові знову працювати після лікування у Давосі, яке могло тривати рік, а могло розтягнутися і на сім літ. Решта, ті, що приїздили вже на пізніх стадіях захворювання, марно сподіваючись на чудодійне видужання, були поховані на міському кладовищі в лісистій місцевості.

Давос був центром зимових видів спорту, які розвивалися там завдяки європейським багатіям, але от пацієнтів відмовляли брати участь у таких розвагах, що вимагали великих затрат енергії, які вважалися несумісними із процесом одужання. Райх зупинявся в одному з 30-ти великих приватних санаторіїв, які водночас могли вмістити до 700 пацієнтів (для менш заможних громадян свої двері охоче відчиняли Volks-sanatoria[36]). У таких корпусах підлоги в палатах застеляли лінолеумом, а стіни обклеювали шпалерами, які можна було легко дезінфікувати. Попри холод, пацієнтам радили спати з відчиненими вікнами, аби навіть уночі вони могли дихати цілющим повітрям.

Сніданкова дієта пацієнтів містила великі порції молока, до котрих додавали рясні дози пива або ж вина сорту «Вельтлінер», які мали б зміцнювати та впорядковувати мікрофлору шлунку. Потім пацієнтам влаштовували льодяний душ, який тривав 45 секунд; температуру регулював лікар, і, зазвичай, то були страшенні 4–5 градусів, далі — холодне обтирання. Більшу частину дня пацієнти вилежувалися на вкритих хутром шезлонгах на балконах, що виходили на південний бік, всотуючи цілющу силу сонця і свіже гірське повітря. Також їх водили у тривалі гірські походи.

Згідно з оригінальним розкладом, типовий день «вдало акліматизованих, несерйозно хворих пацієнтів» у стандартному закладі в Давосі (у цьому випадку санаторії доктора Турбана) мав такий вигляд:

07:00 — підйом

07:30 — перший сніданок

08:00 — душ

08:15–09:45 — прогулянка вгору схилами з інтервальними перервами на відпочинок

09:45–10:35 — лікувальний відпочинок

10:30–11:00 — другий сніданок

11:00–12:00 — ходьба по рівнинній поверхні з інтервальними перервами на відпочинок

12:00–13:00 — лікувальний відпочинок

13:00–14:00 — ланч

14:00–14:30 — стояння або ж сидіння на свіжому повітрі

14.30–16:00 — лікувальний відпочинок

16:00–16:30 — обідній перекус/відновлення сил

16:30–18:00 — ходьба по рівнинній поверхні, з інтервальними перервами на відпочинок

18:00–19:00 — лікувальний відпочинок

19:00–19:45 — вечеря

20:00–21.30 — відпочинок, молоко о 21:00

22:00 — відбій{168}.

У результаті дотримання цього режиму, який вимагав від пацієнтів проводити десять годин і п’ятнадцять хвилин щодня на свіжому повітрі, Давос переповнювали спечені на сонці фізіономії.

У перервах між походами в гори, прикутий до своїх балконів у тихі години лікувального відпочинку, Райх проводив днини і години свого оздоровлення, читаючи Маркса, Енґельса та Леніна і виправляючи верстки «Функції оргазму», зводячи всі свої теорії про секс, що існували на той час, в одну. Навколо нього лунали гарматні постріли кашлю інших хворих та знесилених пацієнтів, що відлунювали ехом навколо нього, а Райхові спала на думку ідея додати до книги новий розділ про