Невідоме Розстріляне Відродження - Павло Коломієць

Хто там, хто там за вікном заплакав? Вухо ловить шум нестримних крапель… Налетіли з лісу чорні круки, і дерева заломили руки, мов синів козачки перед боєм вийшли в поле проводжать юрбою… Вийшов я – і радість б’ється в груди, — вітер з півдня ураганом студить; мчать на північ темно-грізні хмари, мов примар стотисячна отара; і шумлять, шумлять дерева голі, і гримить ріка десь льодоколом. Коли так – весну стрічать іду я аж туди, де повідь біля броду. Мене вітер пестить і цілує, тріпле чуба і штовхає в плечі!.. Ах, люблю я в березневий вечір п’яну розталь, буряну погоду!.. Балада про гарматне м’ясо

«Валяється тіло

солдатськеє біле

на чужій стороні».

Народна пісня часів імперіалістичної війни Над чорним полем, над шляхом битим кривавилось сонце, як око з орбіти. Праворуч – пустеля, ліворуч – пустеля. Праворуч — ліворуч — зґвалтовані села. І скрізь, де набої пісок подовбали, — шкірились трупи до неба зубами… …Безногий, безносий підвівсь нарочито — чи всі в нього кості, прохав полічити: – Чи всі в мене кості? Де мої кості? Як я поїду до милої в гості? — А другий на руку кишки мотав. – Не клюйте ви, круки, мого живота!.. — Третій веселий, наче на балі, — хрести і медалі на ребрах. гойдались: – В боях я був перший, служив я не здря за велич імперії, за віру й царя! – Я випив