Невідоме Розстріляне Відродження - Павло Коломієць

Все ще здається мов сни в тілі важкім і в руках. Будять отчизну мою дерев’яну півнячі зойки; Трої заплаканий вид в дереві ріднім живе. О, синєока тривого моя невгасима, – о, Боже, — Мертве дівоче лице з чорної хвилі коси. Боже, я камінь помсти випустив з рук, щоби пісню Склала блаженна гортань. Душно, ах, душно мені… В рамі порожній віконній білим майнуло убранням, — Душно, ах, душно мені!.. Знаю й прожив я усе. Знаю, ті кроки і руки, ніжність її невблаганну… Боже, чи це вже кінець, – подих холодний землі? Боже, чи це вже до Суду Страшного за мертвою йтиму? Рипнули двері мої в сірі холодні сади. Тіни рожеві простерли дерева у сутінь широку. Тихо під ноги злетів тінню серпанок вітрів. Тліли хмарини хоралами в чорних вербових мережках. Тисячолітня верба в сяйві Господніх озер. Вийшли ми з мертвого дому в просторінь ранку огненну, — Має ляндшафти свої кожда година доби. Мудро театра земного коло кружляє до сонця. И навіть спадання листів Божій підвладне руці. Бачив я стан твій дівочий в сяйві прозорої тканки, — йшла ти у зелень і шум: в літа зелений хаос — І розбігалось назустріч затоки нестерпнеє плесо. Там, де вставала зоря в свистах нічних соловів, Там їй на зустріч широко простір розімкнувся рожевий, В сонмі блискучім зорі зблідло убрання її. Й тихо над лісом над обрієм шумним отчизни Бога караючий зір в небі розтятім повис. Й зразу стемніло. Вихорем порох піднявся і голос З нього роздільно мені слово промовив своє: «Будеш блукати над міддю червоною вод споконвіку», Чорні горби берегів важко гукнули: «Ходи!» Б’ється моя гортань у невгасимій тривозі. Слово
Настали ночі темні і глибокі, І в тиші вогкій туляться сади. Спадають німо в течію води І листя, і зірки мільйони років. Куди у тьмі не йди, не чутно кроків, В таємній тиші губляться сліди… А десь над вами села й городи, Підводиться Господень зір стоокий. Так ми життя хвилинне проживем, Калейдоскоп одвічних наших тем Розіб’ється об чорну тайну ночі. Одно лишає нам хаос розлук: В широкій ніжності відкриті очи І Слово, роджене з блаженних