Невідоме Розстріляне Відродження - Павло Коломієць

Хай це буде смерть і мука, Хай це буде моя згуба — Розхили рамена білі, Ближче груди, моя люба! Насолода кохання
Жаром палає, пашить наше тіло, Чаром сіяють твої ясні очи, Сили охляли, душа оп’яніла, Вкрили нас ніжні пеленочки ночі. І не почує ніхто й не побаче Захват солодкий, ніжне раювання. Ти тільки й я, і бажання гаряче, Й темна нічка до видного рання. Принада
Дівчино, у тебе радощі, смішки, Радощі, смішки, груди – орішки, Дай мені радости Тії хоч трішки! Буду їх мняти, Як тісто у діжі, Буду пестити і цілувати, Буду кусати, Як булочки свіжі! В тебе ті перси, Як яблучка круглі, Як яблучка круглі, Як м’ячик набухлі, Із синіми жилками, Червоною кров’ю, Дишуть, сміються, Тільки любов’ю. Ябка рум’яні, Вершечки червоні — Держіть моє серденько, гей, на припоні! Масний пиріжечок, А зверху ягідка, Рум’яно, червона, мов в грядочці квітка. Білесенька грудка, — А зверху сосочок Ссать, цілувати Його хоч деньочок! Хоч мент би пестити ті груди – орішки. П’яніть з насолоди, П’яніть з насолоди, З насолоди — Хоч трішки — Жінці