Невідоме Розстріляне Відродження - Павло Коломієць

Так само, як і ми з тобою, І радість і печаль в зеленім серці в’є. Надворі день…
Надворі день і відблиски морозу, Надворі знов зима Пливе, кружляючи з діброви Човнами білими до нас. Тікає вітер в далечінь… А вулицями сніг Як золотий ячмінь Колоссям стелеться до ніг. Закучерявилась глибінь І серце і село. О, скільки струн і слів Навколо царин зацвіло! І дзвонять, дзвонять і риплять морози, Надворі знов зима Пливе, кружляючи з діброви Човнами білими до нас. Весна
Бринять бруньки на днях, Бринять такою теплою весною, І пісня жайворонка знову Мережить шумкою в полях. Бринять бруньки по днях. Все небо в синіх прапорах: (проміння, вітер і берези). О скільки на землі тверезих Бояться вийти із-за ґрат! А там за обрієм туман Пряде нові й нові дороги, За обрієм хвилює море Повітря, пахощів і трав. За обрієм весна. Млини
У царинах на роздоріжжях Млини, що мелють наше збіжжя. Крилаті, темні та похмурі Вони радіють кожній бурі. Під час осінніх буйних злив, Коли вітри шумлять між крил. Вони мов велетні циклопи Чатують