Спомини - Йосип Сліпий

title=" Остап (або Євстахій) Станіславський — професор філософії, відбував ув’язнення разом зі Сліпим у Дубровлагу в Мордовській АРСР, де він працював у санітарній частині медиком і допомагав Сліпому. Див. про нього також вище. ">[607], адвокат Волошиновський, десь зі Снятина. Це була карантина, і жодної посилки не допускали. Станіславський був секретарем і помагав дещо нашим, хоч важко було там помогти. Ми всі так виголодніли, що ледве тягнули ноги за собою, бо харч був такий, що замало, щоби жити, а забагато, щоби вмерти. І там ми перебули, мабуть, 6 місяців, а опісля нас порозділювали: слабших на восьмий ляґпункт інвалідів, а сильніших по робочих ляґпунктах. Я, єпископ Чарнецький і Станіславський пішли до інвалідного ляґпункту. Там стрінув я отця-ректора Івана Чорняка, отця Циганенка (безхарактерний священик)[608], отамана Лисяка[609], одного румунського дипломата, одного румунського ґенерала (чесна людина), одного нашого лікаря з Бережанщини, що трохи мене підтримував[610]. Наставляли одного єзуїта (мадяра), щоби мене шпіонував, він виступав проти кардинала Міндценті[611]. Було там більше ніж 25 православних священиків: українців (з Волині багато) і росіян та митрополит з Харбіна[612], що по освободженню був у Новосибірську (вступив до розвідки), і єпископ Атанасій Сахаров. З наших приїхав пізніше отець Лиско