«Штурмфогель» без свастики - Євгеній Петрович Федоровський
— Це буде велика війна, генерале.
— Швидка війна, докторе!
Розділ другий
АСИ ПОЧИНАЮТЬ ВІЙНУ
Доходило кінця спекотливе літо. Настав перший місяць осені. В другій половині серпня,1939 року Гітлер скликав до себе в Оберзальцберг вищих командирів вермахту, люфтвафе та військово-морського флоту. Фюрер заявив про свій намір здійснити операцію «Вейс». Хтось обережно натякнув, що напад на Польщу не підготовлено з дипломатичної точки зору.
— Дурниці! Я дам пропагандистський привід до війни. Переможця не питають, правду він сказав чи ні… Важливо не право, а перемога. Керівники Заходу — черви. Я бачив їх у Мюнхені. — Гітлер обвів усіх присутніх пронизливим поглядом своїх сірих з червонястими прожилками очей. — Наша сила — в рухливості й жорстокості. Чінгісхан цілком свідомо, з легким серцем погнав на смерть мільйони дітей і жінок. Однак історія бачить у ньому лише великого засновника держави. Мені байдуже, що каже про мене струхлявіла західна цивілізація. Я віддав наказ — і розстріляю кожного, хто скаже лише слово критики… Польщу буде обезлюднено й заселено німцями. А надалі, панове, з Росією станеться те ж саме, що я вчиню з Польщею… Отже, вперед на ворога! Зустріч відсвяткуємо у Варшаві!
Через дев'ять днів переодягнені в польську форму карні злочинці на чолі з есесівцем Отто Скорценні напали на німецьку радіостанцію в прикордонному німецькому місті Глейвіці.
1
Пізно ввечері капітан Альберт Вайдеман, командир 7-го авіазагону 4-го повітряного флоту люфтвафе, одержав таємний пакет. Сонно мружачись, він відкрив конверта, хвилину сидів мовчки і раптом ляснув щосили долонею по коліну:
— Почалось! — Він схопив телефонну трубку: — Всіх командирів загонів, інженерів і пілотів — до штурманської! Негайно!..
Вайдеман швидко натягнув штани й куртку.
— Друзі! — урочисто почав він, заходячи до штурманської кімнати і зупиняючись перед льотчиками, які застигли в привітанні. — Поряд з нами Польща. Завтра вранці Німеччина починає війну. Перший повітряний флот Кессельрінга з Померанії й Пруссії і наш, четвертий, здійснять масований наліт. Тисяча п'ятсот машин здіймуться в повітря. Мета — захопити панівне становище у повітрі, атакувати заводи, залізничні станції, розігнати кавалерію. Мостів не знищувати. Вони пригодяться нашим танкам. Наша група діє як штурмова у напрямках — Ченстохов, Петроков, Радом. Технікам підготувати машини до третьої нуль-нуль.
Круто повернувшись, він вийшов із штурманської.
Залишалося дві години на відпочинок. Не роздягаючись, він ліг, заплющив, очі. Рівними поштовхами стукало серце. Голова працювала чітко. По освітленій аеродромними вогнями стелі ковзали тіні, неначе рухалися стрілки на дошці приладів.
Здалеку долинув мелодійний бій. Годинник на ратуші Намслау дванадцятьма ударами повідомив про початок вересня, першого дня осені, першого дня другої світової війни…
За чверть до четвертої авіагрупа Вайдемана злетіла й розвернулася на схід.
Над самою землею Вайдеман вивів літак із піке. На рівному житньому полі валялися трупи коней та вершників. Один кінь, ошалівши від страху, мчав по стерні, збиваючи снопи. Біля його копит, зачепившись ногою за стремено, теліпався легіонер. Вайдеман набрав висоту. В цю мить він побачив, як назустріч коневі, димлячи сивими вихлопами, мчали танки з білими хрестами на бортах. Танкісти, висунувшись із люків, стріляли з парабелумів по коню.
Під Ченстоховом група напала на польський аеродром. У березовому гаю біліли цистерни з пальним, а біля довгих ангарів і цегляних майстерень рядами стояли літаки. Зверху добре було видно, як техніки стягували з моторів чохли; коноводи запрягали коней в брички-бензозаправники; зенітники, ще не прочумавшись од сну, бігли до кулеметів.
Через хвилину аеродром зник у диму й вогні. Винищувачі трійками спадали з неба, стріляючи-з усіх кулеметів. Лише одному польському пілотові пощастило дістатися до свого літака й завести мотор. Він вирвав машину з вогнища палаючих винищувачів і відразу пішов на зліт, на вірну смерть — один проти шістдесяти.
Аеродром палав. Горіли ангари, горіли цистерни, горіли літаки, що так і не встигли злетіти.
Над самою землею пропливли п'ять тримоторних «юнкерсів». Флагман розвернувся назустріч чорному димові й націлився на посадку.
«Юнкерси» сідали, гальмуючи з усіх сил. У кінці смуги розчинялися дверці, й на ходу зіскакували автоматники, розсипалися ланцюгом, розстрілювали тих, хто ще був живий на аеродромі.
Вайдеман повернув свій загін до Петрокова.
2
Конструктор Йоганн Зандлер навіть як на німця був чудовим взірцем акуратності. В кабінет він приходив рівно о восьмій ранку, і за три роки праці в Мессершмітта не було дня, щоб він спізнився. Він носив трохи старомодні, майже кайзерівські вуса, але костюми вибирав цілком сучасні, як і сорочки та краватки. Поставою він був схожий на довгого і прямого, як шток, англійця. Бракувало тільки люльки. Він курив сигарети. Курив одну за одною, жадібно й швидко, до запаморочення. У себе в кабінеті він був полишений на самого себе. Сюди ніхто не мав права заходити, крім оберштурмфюрера Вальтера Зейца, який відповідав за безпеку й таємницю всіх робіт, що ведуться на випробному аеродромі в Лехфельді. В цьому кабінеті Зандлер не схилявся над креслярською дошкою, не робив розрахунків. Тут він лише думав.
Обличчя в Зандлера було землисто-сіре, під безбарвними очима — темні, набряклі мішки. Серце й нирки давно потребували лікування. Але Зандлер не знаходив для цього часу. Він міряв кабінет довгими ногами й курив. Коли втомлювався, сідав у крісло. Коли в горлі починало дерти, він брав із сейфу пляшку міцного старого пива «Штарбієр», випивав келих і знову затягувався сигаретою.
Сьогодні він думав про те саме, що цікавило його вчора і рік тому. Про літаки з ракетними й турбореактивним» двигунами. Фантазія малювала йому ці літаки, один химерніший за інший, не схожі на ті, що літають тепер.
Колега Зандлера — Оберт, який першим збагнув геніальність відкриттів Ціолковського, калузького вчителя фізики, не зміг їх реалізувати. Після Ціолковського з'явилося багато праць. Але всі на папері, в моделях. Зандлер хотів створити металевий реактивний літак.
У- минулому Зандлер вбачав гіркий і фатальний парадокс — про могутню рушійну силу ракет люди знали значно раніше, ніж винайшли парову машину чи повітряну кулю. Ще за двісті п'ятдесят років до нашої ери філософ Герон Александрійський проводив досліди над реактивною турбіною. В 1780 році магараджа Майсура застосував ракети проти англійців. Англійський полковник
