Рука Оберона - Роджер Желязни
— Ти змушуєш положення виглядати набагато похмурішим, ніж я на нього дивився.
— Але, можливо, реалістичніше, — заперечив він.
— Припустимо. Продовжуй. Ти сказав, що в тебе є план.
— Правильно. Я думаю, що Бранда зовсім не можна підпускати до Лабіринту, так як якщо він ступить на нього, ймовірність катастрофи різко зросте.
— І ти думаєш, що він дійсно здатний переноситися майже миттєво, в той час: як тобі буде потрібно довго йти. Тримаю парі, що він просто чекає сходу місяця, і як тільки Тир-на-Нгот появиться, він буде всередині, прямо поруч з лабіринтом.
— Я бачу грунтовність твоїх доводів, але не відповідь.
— Відповідь той, що сьогодні вночі ноги твоєї не буде в Тир-на-Нготі.
— Хвилиночку!
— Яке там хвилиночку! Ти викликав майстра стратегії, так що тобі краще вислухати, що він хоче сказати.
— Слухаю, слухаю.
— Ти погодився, що ти, ймовірно, не зможеш дістатися туди вчасно. Але дехто інший зможе.
— Хто і як?
— Гаразд. Я був у контакті з Бенедиктом. Він повернувся. У даний момент він в Амбері, в палаті Лабіринту. До теперішнього часу він повинен вже закінчити проходити його і стояти там у центрі, чекаючи. Ти йдеш до підніжжя Сходів в небесне місто. там ти чекаєш сходу Місяця. Як тільки Тир-на-Нгот появиться, ти зв'яжешся з Бенедиктом через Карту. Ти скажеш йому, що все готово, і він скористається силою Лабіринту і Амбера, щоб перенестися до приміщення Лабіринту в Тир-на-Нготі. Як би швидко не подорожував Бранд, це не має значення, він не може на цьому багато виграти.
— Придумано чудово. Це найшвидший спосіб доставити туди людини, а Бенедикт, безумовно, хороша людина. Він повинен без труднощів впоратися з Брандом.
— Ти дійсно думаєш, що Бранд не зробив ніяких інших приготувань? — Поцікавився Ганелон. — З усього, що я чув про цю людину, він — розумний, навіть якщо і псих. Він цілком може передбачати щось на зразок цього.
— Можливо. Є в тебе якісь ідеї з цього приводу?
Ганелон зробив розмашистий жест однією рукою, ляснув себе по шиї і посміхнувся:
— Клоп! Вибач. Докучливі маленькі тварюки.
— Ти все ще думаєш, що…
— Я думаю, що тобі краще залишатися в контакті з Бенедиктом весь час, поки він там, ось що я думаю. Якщо Бранд візьме гору, тобі, можливо, доведеться терміново витягти Бенедикта, щоб врятувати йому життя.
— Звичайно. Але тоді…
— Але тоді ми програємо раунд, визнаю, але не матч. Навіть з повністю налаштованим Каменем йому ще доведеться добиратися до первозданного Лабіринту, щоб заподіяти справжню шкоду, а ти його тримаєш під охороною.
— Так, — погодився я. — Ти, здається, все продумав. Ти дивуєш мене своїми швидкими ходами.
— У мене останнім часом було багато вільного часу, що може стати поганим, якщо не вживати його на роздуми. Ось я і подумав. Що я думаю тепер, так це те, що тобі краще рухатися швидше. День-то не стає довшим.
— Згоден. Спасибі за добру пораду.
Він відповів:
— Прибережіть свої подяки, поки ми не побачимо, що з цього вийде.
Потім він перервав контакт.
— Це здавалося важливим, — вимовив Рендом. — Що затівається?
— Підходящий питання, але у мене тепер зовсім немає часу. Тобі доведеться почекати розповіді до ранку.
— Я можу чимось допомогти тобі, Корвін?
— Фактично, так, якщо ви або поїдете удвох, або повернетеся в Амбер по Картці. Мені потрібна Зірочка.
Рендом відразу погодився:
— Зрозуміло, це не складно. І все?
— Так. Зараз поспіх — це все.
Ми рушили до коней.
Я кілька разів поплескав Зірочку, а потім заліз у сідло.
— Побачимося в Амбері, — попрощався Рендом. — Бажаю удачі!
— У Амбері, — погодився я. — Спасибі. Я повернувся і попрямував до підніжжя сходів у небеса, зневажаючи тінь своєї гробниці, яка подовжувалася на схід…
13
На найвищому гребені Колвіра є місце, яке нагадує три сходинки. Я сидів на самій нижній з них і чекав появи наді мною Тир-на-Нгота. Щоб це відбулося, потрібна ніч і місячне світло, так що половина вимог була виконана.
Алеа заході і сході були хмари. Я злобно поглядав на ці хмари.
Якщо їх скупчиться достатньо, щоб поглинути місячне світло, Тир-на-Нгот розтане до нічого. Це було однією з причин, чому завжди рекомендувалося мати на землі підтримуючу людини, щоб перетягнути тебе по Картці у безпечне місце, якщо місто навколо тебе зникне.
Небо над головою було ясне і всіяне знайомими зірками. Коли Місяць зійшов і світло впало на камінь, де я відпочивав, виникли Сходи в небо, які зметнулись на величезну висоту, прокладаючи шлях до Тир-на-Нготу, міста, яке пливло в нічному повітрі — Відображення Амбера в небі.
Я втомився. Занадто багато сталося за дуже короткий термін. Раптово перебувати в спокої, зняти чоботи і розтирати ступні, прихилившись головою до каменю, здалося мені великою розкішшю.
Я закутався в плащ від наступаючого холоду. Гаряча ванна, повний обід і постіль були б дуже до речі. Але з даного спостережного пункту вони придбали майже міфічну недоступність. Було більш ніж достатньо просто відпочивати, як мені хотілося, дозволяючи думкам рухатися повільніше і пропливати просто глядачем мимо подій минулого дня.
Їх було так багато. Але тепер, по крайній мірі, я мав деякі відповіді на мої запитання. Не на всі, звичайно, але достатньо, щоб на час втамувати мою уявну спрагу. тепер я мав деяке уявлення про те, що відбувалося за час моєї відсутності, краще розуміння того, що сталося тепер, знання деяких речей, які треба було зробити, того, що мені треба було зробити. І я якось відчув, що знав більше, ніж свідомо розумів, що я вже володів частинами, які складуться переді мною в зростаючу картину, якщо я тільки струсону їх, підштовхну і пообертаю належним чином. Темп останніх подій, особливо сьогоднішніх, не давав мені ні хвилини на роздуми. І тепер, здавалося, деякі шматки поверталися під дивним кутом.
Мене відволікло ворушіння над плечем, крихітний вплив просвітлення в повітрі. Обернувшись, а потім вставши, я оглянув обрій. Над морем, в точці, де повинен був зійти місяць, з'явилося попереднє світіння.
