Київські контури. Вибрані вірші - Аттіла Могильний

Летить джміль наче змій — покотилося теля, мов котигорошок А мальви цвітуть мальовано 2. «Були дерева тужаві…»
Були дерева тужаві а ночі — імлаві була тихою зоря надвечірня: ішли волхви — стали ішли князі — стали і варяги ішли — стали: а сурма сурмить заливається 3. «Садом ідеш струнка…»
Садом ідеш струнка Голоси відпливають і вже тільки човни гострі носи свої спрямували в багрянець неба і сині отари хвиль Ще куряться руїни Трої: радій вродлива — пливе твій князь весь у вогні золотому Ясні дими вдалині 4. «Літо, тепло і літепло…»
Літо, тепло і літепло — скільки вже часу витекло, скільки в зорі, на світанні стято з плеча, на льоту Липень і липам — ліпо, а ліпо ж чи буде, браття, нам на мечах стояти пліч-о-пліч на Дону Скачуть мої куряни — курява, кров і рани — плачуть курви на вежах — скаче мій курський полк Волиться — не зневолиться: там, де туркоче горлиця, через тисячоліття скаче мій курський полк 5. «Яблуні — білі-білі…»
Яблуні — білі-білі білий світ — білий-білий — як ти ідеш полельом, білою ланею, в білім Поволі-полельом павою, ланею — лелія, лелія снігова 6. «Це буде містика і дим…»