Том 4 - Леся Українка
1-й вартовий (від Скейської брами)
Ну, свято, братця!
2-й вартовий
(від Скейської брами)
Та вже так, що свято!
Хто п’є-гуляє, а сторожа стій і стережи, хтозна-чого й від кого.
3-й вартовий (від храму)
Не стало Гектора, не стало й глузду.
О, той не марнував би часу нам, не збиткувався б над підвладним людом,— сам був герой, та й іншим ціну зпав, а сі...
4-й вартовий
(що ходить навколо, наблиоісаеться до 3-го і каже нишком)
Ти б трохи обережніш, брате, бо там Кассандра, їх сестра.
3-й вартовий
Дарма!
Вона з братами — як вогонь з водою, така в їх згода.
4-й вартовий
Все ж одна родина!
3-й вартовий
Нехай* би Гадес* їх усіх забрав!
Увірились воші усі троянцям, а вже найгірш ота зловісна птиця,
(киває на храм) все лихо з неї!
4-й вартовий Цить! Паріс іде!
Від царського двору наближаються Паріс і С і н о н. Паріс
(в святочній барвистій і вишиваній одежі, без зброї, на голові навколо червоного фрігійського шличка трояндовий вінок, з-під нього спадають на плечі довгі кучері)
Ну що? Вартуєте? Брат Деїфоб
мене прислав наглянути. Що ж — пильно,
гаразд вартуєте?
1-й вартовий (понуро)
Та вже ж вартуєм.
Паріс Чого ж такі сумні?
1-й вартовий
Потіхи мало нагблодно й насухо тут стояти в святковий день.
Паріс
Се правда!.. Та пождіть, ми щось придумаєм...
Кассандра (з храму)
Пильнуй, стороже!
Паріс
(здригнувся)
Що то таке?
1-й вартовий
Сестра твоя, Кассандра, вона пильнує там Палладіона.
Паріс
А, от що!
(Здригається знов і неспокійно оглядається.) Ох, яка холодна ніч!
1-й вартовий З гір вітер, без вогню сутужно буде. Паріс
А йдіть та принесіте дров сюди та розложіть вогонь.
Ближчі вартові йдуть.
С і н о н
Так, ніч холодна.
Паріс загортається щільніше в плащ.
Дружинонька твоя золотокудра, либонь, тепер багаття розпалила і пахощів насипала солодких, димок від курива, мов легка мрія, над сніжно-білим чолом піжно в’ється.
Паріс мовчить, розмаренпй, поглядає на царський двір.
Тепер, либонь, ті світозорі очі сльозою пойнялись. Вона сама.
Сидить, пряде і думоньку гадає, а ти то бенкетуєш, то вартуєш...
Паріс
(тихо, немов до себе, не дивлячись на Сінона) Чи є в тім глузд?.. Покинуть би це все... Ну, що тут станеться?..
(Наміряється йти.)
Кассандра (з'являється на дверях)
Стривай, Парісе!
Куди ти йдеш?
П а р і с ( збентежено )
Я?.. По тепліший плащ...
Холодна ніч...
Кассандра
Холодна, кажеш? Брате, даремне ти так холоду боїшся, не в тім твоя погибель.
П а р і с
Ой Кассандро, коли вже ти покинеш тії речі про смерть, про горе, про погибель марну?
Вже все скінчилось, і війна, і горе, час відпочити.
Кассандра
Як у тебе хутко скінчилось горе!.. Підійди, Парісе, і подивись туди.
Паріс дає знак Сіпонові, щоб той собі йшов, і підходить до Кас-сандри, вона показує йому рукою в долину, осяяну місяцем. Сіиоп
виходить.
Кассандра
Що там на полі?
Паріс Там?.. Там могила...
Кассандра
Ти забув чия?
Паріс мовчить і спускає очі додолу.
Під нею Гектор наш, троянська слава.
Паріс
Він вже давно поліг...
Кассандра
А ти зостався! То, значить, веселіться і радійте, троянські люди?
Паріс
Сестро, ти ніколи мене так тяжко не вражала словом.
Кассандра
Бо я тебе не бачила таким, як от тепер. Оті твої троянди мені вп’ялися в серце колючками і точать з нього кров.
Паріс
Кассандро!
Кассандра
Годі!
Іди, іди до неї, осоружний, до чарівної, гарної Медузи, і скам’яній, упавши перед нею навколішки,— так наша слава впала.
Паріс
Чого ж упала? Ми перемогли!
Кассандра
Ти звеш се перемогою? Вся слава, вся наша честь погинула давно, зосталась тільки крадена Гелена та ще безглузда деревина. Справді, преславна перемога!
Паріс
Слухай, сестро, як ти мене затримала для того, щоб я такі слова приймав від тебе, то я на те не згоден.
(Повертається, щоб іти.)
Кассандра
Вже ж іди!
Нехай не кажуть люди, що даремне загинула троянська сила и слава.
Нехай Паріс уп’ється тим коханням, що ми за нього ходим у жалобі, нехай тим щастям серце иавтішае, що ми за нього заплатили горем довічним! Се ж була мета преславна війни згубливої. Так доверши величну перемогу край Гелени в розкішнім гінекеї!
Паріс, налагодившись було йти, при перших словах Кассандри спинився і стоїть в нерішучості.
Де твій меч?
Паріс
Нащо той меч?
Кассандра
Узброєиий ти досить шличком червоним, вишитим хітоном, трояндами та чорними очима?
Для перемог твоїх сього доволі?
Паріс
(спалахнувши)
А для твоїх, скажи, чого бракує?
Спитав би й я: Кассандро, де твій меч?
Адже в твоїх руках він був сьогодні, чи ти ним запобігла честі й слави?
Мовчиш, проречиста, забракло мови!
Кассандра (мов прибита)
Прости, мій брате... правда... що ж... іди...
Паріс
(з дитячою радістю, забувши гнів)
Так, я піду... Я ненадовго, справді...
Ні, ти не думай...
(Вже на ході)
я піду по плащ, бо холодно... я хутко повернуся...
(Дедалі все прискорює ходу і хутко зникає в брамі царського двору.)
Кассандра іде в храм і засовує за собою завісу на храмовім вході. Чутно голос флейти, бренькіт кітари і співи. Незабаром з’являється Сінон з флейтистом і кітаристом, що несуть удвох велику амфору вина. Сіноп з кошиком овочів та з фіалом коло пояса, сам уквітчаний і на руці має скілька вінків. З другого боку йдуть з дровами та частками м’яса вартові, розпалюють перед храмом вогонь і заходжуються пекти м’ясо. Музики установляють амфору, вгородивши її в пісок, і лагодяться грати.
Сінон
(співає, флейтист і кітарист приграють)
На полях Асфоделонських *, на долині Єлісейській * ходять славою повиті тіні згублених героїв, та чого ж вони сумні?
Хор вартових
На полях Асфоделонських, на долині Єлісейській не цвітуть квітки.
Посеред співу 3-й вартовий сам одв’язує від Сіионового пояса фіал і починає пити, далі частує інших.
Сінон
(співає)
Понад Стіксом каламутним, попад Летою важкою ходять лаврами вінчапі тіні наших незабутніх та чого ж вони сумні?
Хор
Бо у Стійсі каламутнім, бо у Леті сумовитій не вино — вода.
С і н о п (співає)
Там у Гадеса в палатах, перед троном Персефони поставали в вічній славі тіні наших оборонців, та чого ж вони сумні?
Хор
Бо у Гадеса в палатах, перед троном Персефони не бринять
