Сила волі - Келлі Макгонігал

Під мікроскопом

• Що для вас найважче? Уявіть, що ваша сила волі зіткнулася з випробуванням, і вам потрібно зробити щось, що дається украй важко. Що в цій ситуації найскладніше?

• Відкрийте дві свої свідомості. Випробуйте свою силу волі — опишіть дві свої особистості. Чого бажає ваше імпульсивне «я»? Чого хоче друга, мудріша, частина вас?

Експерименти з силою волі

• Відстежуйте свої рішення. Звертайте увагу на кожне рішення, пов’язане із випробуванням вашої сили волі, хоча б упродовж одного дня.

• П’ятихвилинна медитація для тренування мозку. Зосе­редь­те­ся на диханні, проказуючи подумки «вдих» та «видих». Спробуйте зауважити, коли ваша свідомість почне відволікатися на інші речі, і відновіть контроль за своїм диханням.

Розділ 2. Інстинкт сили волі: ми народжені для того, щоб опиратися спокусам

Усе починається з хвилі збудження. Мозок стрімко активізується, серце тріпоче в грудях. Здається, все ваше тіло говорить «так». Тоді вас огортає неспокій: легені звужуються, а м’язи напружуються. Ви відчуваєте легке запаморочення та нудоту. Ви майже тремтите — вам так цього кортить. Не можна. Але ж так хочеться. Але не можна! Ви знаєте, що мусите робити, проте не впевнені, чи впораєтеся із цим відчуттям, не здастеся і не зла­маєтеся.

Вітаю у світі спокус — цигарка, коктейль чи потрійне лате, а може, й фінальний розпродаж, лотерейний квиток або ж пончик у вітрині пекарні. У такий момент ви мусите зробити вибір: піддатися спокусі або ж знайти в собі внутрішні сили й опанувати себе. У такий момент вам потрібно сказати «Я не буду», коли все ваше єство кричить «Я хочу».

Коли вашій силі волі кинуто виклик, ви відчуваєте це фізично, всім тілом. Це не якась абстрактна суперечка між добром і злом. Боротьба відбувається всередині вас — між двома частинами особистості, а інколи здається, що й між двома різними людьми. Іноді наші бажання перемагають. А буває й так, що перемагає та ваша частина, яка краще вас знає або хоче для вас кращого.

Чому ви перемагаєте чи зазнаєте поразки в цьому випробуванні сили волі, залишається загадкою. Одного дня ви чините опір, а другого — ламаєтеся. Ви можете запитати в себе: «Що я собі думав?». Проте краще поцікавтеся, що в цей час робило ваше тіло. Наука стверджує, що самоконтроль — процес не лише психологічний, а й фізіологічний. Це тимчасовий стан свідомості й тіла, що надає вам сил і притлумлює спонтанні потяги. Дослідники починають розуміти, що це за стан і чому сучасний світ часто створює йому перешкоди. Є й хороші новини: можна навчитися змінювати свій фізіологічний стан, коли ви напрочуд сильно потребуєте допомоги сили волі. Ви також здатні посилити здатність тіла довше залишатися в цьому стані: коли виникає спокуса, самоконтроль спрацьовує інстинктивно.

Притча про дві загрози

Щоб зрозуміти, що відбувається з тілом, коли активізується са­моконтроль, потрібно усвідомити одну важливу річ — різницю між шаблезубим тигром та полуничним чизкейком. У певному розумінні тигр та чизкейк дуже між собою схожі — обоє завдають вам неабиякого клопоту. Та, з іншого боку, ці небезпеки суттєво відмінні. Тіло і мозок протистоять їм абсолютно по-різному. На щастя, еволюція забезпечила нас необхідними ресурсами, щоб захиститися від загроз обох типів.

Коли спіткає небезпека

Запрошую вас у невеличку подорож назад у часі — в епоху, коли люті шаблезубі тигри полювали свою здобич.[5] Уявіть, що ви — серед безкраїх рівнин Східної Африки і, як і належить людиноподібній мавпі, напевне, зараз прочісуєте савани в пошуках харчів. Усе, здається, чудово — ви знаходите свіженьку, щойно вбиту антилопу. Аж раптом... Чорт забирай! За сусіднім деревом помічаєте шаблезубого тигра. Очевидно, антилопа була його аперетивом, а другою стравою станете ви. Схоже, йому так і кортить проштрикнути вашу плоть тридцятисантиметровими іклами, і, на відміну від сучасної людини, цей хижак не має жодного наміру опиратися своїм спокусам: він точно не на дієті й радо посмакує такою висококалорійною стравою.

На щастя, ви не перший опиняєтеся в такій ситуації. Наші далекі пращури часто мали справу з цим ворогом та й іншими, подіб­ними до нього. Саме від наших предків ми успадкували інстинкт, що допомагає реагувати на будь-які загрози — вступати в бійку або ж  просто тікати. Цей інстинкт по праву називається стресовою реакцією «боротьби чи втечі»[24] (в сучасній літературі для опису такої реакції часто використовують термін «бий чи біжи» — прим. наук. ред.). Відчуття нам усім знайоме: серце калатає, щелепи цокотять, усі чуття загострені. Ці зміни в тілі не випадкові — мозок та нервова система вправно їх регулюють, завдяки чому ми швидко реагуємо, залучаючи всі свої ресурси.

Коли ви помічаєте шаблезубого тигра, фізіологічно з вами відбувається таке: інформація від ваших очей спершу надходить до ділянки мозку під назвою мигдалеподібне тіло, що виконує функції вашої особистої системи аварійної сигналізації. Ця система розташована в центрі мозку, її призначення — розпізнавати потенційно небезпечні ситуації. Якщо вона помічає загрозу, то завдяки центральному положенню швидко надсилає повідомлення іншим ділянкам мозку й тіла. Коли аварійна система отримує від очей сигнал, що на вас чатує шаблезубий тигр, то віддає низку сигналів мозку й тілу, активізуючи стресову реакцію боротьби чи втечі. Надниркові залози продукують гормони стресу. Печінка здійснює енергетичний викид жирів чи цукру в систему кровообігу. Активізується дихальна система: легені прокачують більше кисню, збагачуючи ним тіло. Серцево-судинна система працює на високих обертах, наповнюючи кров енергією, щоб підготувати м’язи до бо­­ротьби чи втечі. До цього готується кожна клітинка тіла: час показати, на що ви здатні.

Поки тіло збирається боротися за життя, система аварійної сигналізації в мозку намагається завадити вам втрутитися в процес. Вона акцентує вашу увагу і відчуття на шаблезубому тигрові й оточенні, не дозволяючи думкам відволікати вас від реальної загрози. Ця система також зумовлює комплексну зміну хімічного складу мозку, що пригнічує функцію префронтальної кори — ділянки, яка контролює раптові імпульси[25]. Саме так: реакція боротьби чи втеча стимулює вашу імпульсивність. Раціональна, мудра й розсудлива префронтальна кора просто вимикається — щоб ви не накивали п’ятами чи не передумали тікати. До речі, про втечу: в цій ситуації я б вам радила забиратися якнайдалі. Негайно.

Природа зробила людству найцінніший дарунок — реакцію боротьби чи втечі: це вбудована здатність тіла й мозку скеровувати всю енергію на власний порятунок у небезпечній ситуації. Ви витрачаєте енергію — фізичну чи розумову — лише на те, що допоможе вам вижити. Тому коли виникає реакція боротьби чи втечі, фізична енергія, яку ще п’ять хвилин тому ви використали б, щоб перетравити сніданок чи пообгризати занігтиці, тепер уповні переорієнтовується на самозбереження. Розумова енергія, спрямована на пошук їжі чи планування, яким буде наступний наскельний малюнок у вашій печері, тепер змушує вас сконцентруватися й приготуватися до негайних дій. Іншими словами, стресова реакція боротьби чи втечі — це інстинкт управління енергією. Він вирішує, як саме витрачати обмежену фізичну