Нові коментарі
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою - Народні
Українські Книги Онлайн » Наука, Освіта » Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Читаємо онлайн Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
премѣнится сей вид, сієст аще не паки явится вид хлѣба или вина, но сице непремѣнно пребудет, никакоже ієрей да причастится, ибо не сут сія тВло и кровь Христова, но точію чудо от Бога, невѣрства или иныя ради вины явленно" [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. Київ, 1646. - С. 250]). Зрештою, цей образ можна потрактувати й у психоаналітичній стратегії, як те зробив свого часу Іван Мірчук: "...людоїдство — це лише образове представлення любовного життя, це те саме явище, яке Сковорода бачить у сні в ріжних місцях, в панських палацах, в простого народу, в заїздних домах. Явище це дасться теж сконстатувати і поза мурами монастирів, в найблизшому сусідстві трапези Господньої. Одначе перед цею думкою жахається ціле єство Сковороди..." [Мірчук І. Г. С. Сковорода. Замітки до історії української культури. -Прага, 1925. - С. 21].

7 Молитва: "Святый Боже, / Святый Крѣпкій, / Святый Безсмертный, / Помилуй нас".

P[ublii] Terentii comoedia, quae vocatur Adelphi135

Фабулы или дѣйствія сила, авктора Мурёты136.

Два братьі, Міціон і Дёмеа, разной вовся натуры были: Міціон в городѣ живал, Демеа, на селѣ; тот холост, а сей женат; тот нравов весма тихих, сей жесток; той и до чужих был Мягок, сей Жесгок и до своих, тот и в самом гнѣвѣ был кроток, сей и без гнѣва свирѣп.

Были в Демеа два Сина, с которих старшого, именем Эсхина137, себѣ за сина взял Міціон, и его с собою в Городѣ полѣтично и распусгнсо викормил, а меншого, Ктесіфона138, на Селѣ с собою весма жесгоксо и крѣпксо содерживал Отец. Эсхін, понеже названній егсо Отец все ему попускал, з многими полюбовницамы гулял, и все что к молодосги касается, не токмо свободнсо, но и безсопаснсо отправлял. Послѣ до того уже пришол, что на дѣвчонку убогую, однак чесгную, и честних родйтелей, именем Памфілу (которую Мать ея Сосграта, вдова, честнсо воспитала), ночью, пяній напавши, насилил и обременил. Послѣ пришол к ея Матерѣ, просил прогценія, взять ея обѣгцаясь. Мать, увѣрившись, простила и молчала. А Ктесіфон, приходя иногда в Город, и сам в нѣкоторую игралную дѣвушку (которая умѣла пѣть и играть) влюбился. Однак всю сію о Ктесіфонѣ славу, чтоб как Демеа не дослихал, на себе переносил Эсхін. Наконец, когда сводник, игралной дѣвушки барин, сказал, что он или денги за нея, сколко она сгоит, взять хочет, или иному продать, Ктесіфон, пришовши в отчаянїе, думал проч с отечества бѣжать. Между тѣм Эсхін, сіє узнавши, будучи безстиден и безсграшен, в дом сводника нахалнсо вшол, самого и домашних потолочил, и дѣвушку, пасії/шсі) оторвав, вручил брату. Слух со сем по цѣлому Городу пошол. Приходит Демеа, ссору на Міціона поднимает, кричит, божится, протестует, что распугцен, что не воздержен, что пяниця, что блядун, что ни к чому годен Эсхін будет, что вся вина в одном Міціонѣ залежит. Благодарит Богу, что хотя той Син, которого с собою на селѣ держит, воздержуется, не мотает, хозяйства смотрит, честь хранит, столксо то разнится сирѣч между воспитаніем дѣтей Егсо, и брата Егсо. Міціон по возможносги уговаривает Егсо и не многсо утишил его. Между тѣм нечаяннсо тотчас другое наспѣло, откуду болшое егце смятеніе здѣлалось. Мать Памфілы услишала, что Эсхін игралную дѣвушку отнял, а Памфіла столь уже недалеко была от рожденія, что болною здѣлалась. Что дѣлать? Эсхин перемѣнился, - думала, - сама з дочерью пропала, оставленна, обманенна. Ету5 крѣпосгного, на котором цѣлой дом залежал, посилает до Э^іона, фодственника своего, чтоб Ему все сіє обявил. Между тѣм дойшло до Демеа, что и Ктесіфон его был, как отнимали дѣвушку; и понеже безмѣрно осердился, то егсо обманил Крѣпосгной Слуга Эсхіна именем Сѵр, прехитрой лгун, сказуя, что приходил с села Ктесифон, да приходил бранить Эсхіна, и бранил на самой Площадѣ доволнсо, и опять вернулся в село на своє дѣло. Демеа от радости стал плакать, и себе щасливим називать, что по крайней мѣри одного Сина имѣет, в котором трудолюбнаго и крѣпкагсо Отца егсо Житія живій образ видит. Между тілі как шол назад в село, попал на TegioHa, которій Ему со спорченной насилнсо Эсхіном Памфілѣ обявил. Опять розгнѣвавшись, ишучи брата, чтоб на Ему сердце согнать, попался на наемного, которій шол с егсо Хутора; оной Ему, когда спросил, обявил, что Сина в селѣ нѣт. Назад к Cvpy возвратился, которій опять Ему новую лож, как собаки мяса кус, чтоб не лаял, бросил. Игцет, где бы сискать, а Ему где искать? Так показал Cvp, что бѣдній Старик цѣлой Город дурнсо, напраснсо обродил. Между тѣм Міціон, увѣдомившись об всем от TegioHa, сам к Сосгратѣ и ея дочерѣ Памфілѣ пошол, и их в Крайней Печали утѣшил и ободрил, обѣгцая Памфілу дать Эсхіну в супругу.

Пришол Демеа, шум, ссору, брань поднял. К тому ж егце при самому ему нѣкоторій слушка по имени когда назвал Ктесіфона, не оберегтись, а он когда вдруг силою всунул в избу, думая, что Ктесифон давно уже на селѣ или копает, или орет, или другое что дѣлает, как толко усмотрѣл, что он с любезною сидит и луштікует6, то столксо уже разъярился, как бы был вброшен в огонь. А когда чрез доволнсо долгое время покричал, потом его Міціон кроткою своєю и Мирною рѣчю до того привел, что он, отложив прежню свою свирѣпость, сгал думать, как бы Ему, напротив того, милостивим, склонним, пріятним быть можнсо. И так не праздная Памфіла не толко соизволеніем, но и повелѣніем егсо в дом перенеслась. Свадба здѣлалась; своднику заплачено; сам Міціон на Состратѣ женился. 3gioHy дано, откудова б мог себе содержать. Cvp с своєю женою Фрѵгіею на волю пугцен.

де Мюре у венеціанському виданні комедій Теренція 1555 р. Саме його й переклав Сковорода книжною українською мовою. Павло Попов припускав, що наш філософ користувався ляйпцизьким виданням комедій Теренція 1738 p. (Terentii Afri Comoediae sex... Editio nova. - Lipsiae, 1738) [див.: ПоповП. M. Нові сторінки літературної спадщини Г. Сковороди. (Про переклад комедії Теренція «Брати» і невідомий переклад оди Го-рація) // Радянське літературознавство. - 1960. - № 4. - С. 104].

3 Це ім'я має іронічний підтекст. Воно асоціюється з гр. аїахос, - 'сором, ганьба'. На перший погляд, відбиваючи у звідника дівчину, Есхін робить ганебний учинок, хоч насправді він відбиває її заради Ктесіфона, тобто бере на себе чужу ганьбу.

Відгуки про книгу Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: