Нові коментарі
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою - Народні
Українські Книги Онлайн » Наука, Освіта » Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Читаємо онлайн Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
вечной латыни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. C. Б. Барсов. - Москва, 2006. - С. 263]. Український відповідник: "Вродила гора миш" [Франко, № 6658].

(5) Пор.: "Славен буден (sic!) за горами" [Климентій ЗіновІів. Вірші. Приповісті посполиті. -Київ, 1971. - С. 247]; "Славні бубни за горами, а прийдеш ближче - собача шкура"; "Славні бубни за горами, а глянь ближче - собача шкура" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. -С. 362, 760]. Значно ближчою до сковородинської форми є російська версія цього прислів'я: "Славны бубны за горами, а к нам придут, что (как) лукошко" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 324, 673]. Пареміографи витлумачують його в такий спосіб: "Заманливим та привабливим здається те, що перебуває десь там і про що знають тільки за оповідками" [Словарь русских пословиц и поговорок/ Сост. В. П. Жуков. - Москва, 1966. - С. 422].

<6> Див. прим. 5 до циклу «Басни Харьковскія».

<7> Пор.: "Летала высоко, а села недалеко" [Пословицы русского народа / Сборник В. Даля. -Москва, 1957. - С. 733].

(8) Ця приказка походить із анекдоту про невдаху-коваля, який кував леміш, та зіпсував залізо, а потім пробував викувати з нього все менші й менші речі: спочатку сокиру, потім серп, потім швайку, - а коли побачив, що нічого не виходить, то сказав замовникові: "Краще я вже тобі пшика зроблю". Розпік залишок заліза й опустив його у воду, щоб воно пшикнуло: "Ось тобі й пшик" [Мудрий оповідач. Українські народні казки, байки, притчі, анекдоти. - Київ, 1962. - С. 217]. Звідси такі вислови, як "звести на пшик", "зійти на пшик" [див.: Мишанич О. Григорій Сковорода і усна народна творчість. - Київ, 1976. -С. 77-78], або приказки: "Отак, тату, зроби ковальський пшик"; "Зробив з лемеша пшик"; "Кував, грів, та на пшик і звів" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 195,445].

[ЦИЦЕРОН. О СТАРОСТИ]

Его Высокорбдію:

Мйлостивому Государю,

Степану Ивановичу,

Г осподйну Полковнику Тевяшбву1.

Мйлостивый Государь!

Как тблько стану читать Кнйжечку Цицербнову о Старости, вдруг открывается мнѣ Театр Дрёвнѣйших Рймских Бремен, а на нем представляется, напримѣр: Камйллус2, Корунканіус3, Куріус4 и Прбтчіи Таковьш. Признаюся, что Позорищем сих Добротою сіяющих Сердёц плѣняется моє Душевноє Око, и прихожу в Понятіе, что нѣт ничего ни Любёзнѣе, ни Приманчивѣе, как Добродушіе. Не могу довбльно надивйться, какйм Образом Они моглй быть Прбстьі, но Поважны; Грубы, но Дружелюбны; Вспылчивы, но Незлобйвы; Ласковы, но не Лукавы; Сйльны, но Справедлйвы; Побѣдйтельны, но Милосёрды; Власгйтельны, но Безкорисголюбны; не мнбго Учёны, но Благоразумны; Разумны, но Безковарны; Великолѣпны, но ГЦёдры; Хвастуньї, но не Лгуньї; Стяжательны, но не Обйдливы; Спбрники, но не Правдоненавйстники; Склбнны к Заблуждёнію, но не Желатели Егб; Защйтники Грѣха, но покбль Лёсти егб не узнали; Честолюбцы и Славолюбцы, но Безпритвбрны и не Мартышки; Изобйльны, но не Сластолюбцы и не Нѣжныи трудолюбцы; не Хрисгіане, но Любйтели Безсмёртія5. Не могу себе увѣрить, чтоб не касалось до их слѣдующее Слово Христово: "Иже нѣсгь на вы, по вас есть..."6 Принуждён сказать с Павлом: "Или Іудёев тбкмо Бог, а не и Языков? Ей и Языков"7. Скажу тбеж, что о Капитанѣ Корнйліи8 сказал Петр: "По Истинѣ разумѣваю, яко не на Лйца зрит Бог, но во всяком Языцѣ бояйся Его и діілаяп Правду пріятен ему есгь..."9 Сё-то тѣ Овцы, находящіяся не от Двора сего Христова10, и Мужи Прорбчествовавшіи не при Скйніи Свидѣнія, однако ж пйшется: "И препочй на них Дух, и сій быша от впйсанных, и Прорбчесгвоваша"11. Не запрещает им Мойсёй, хотя о сем прбсит Егб Навйн12, и Христос говорит: "Не бранйте..."13 А хотя каждый Народ и Фамйлія, будьто Пшенйца, Час от Часу діілается Отрбдком от свойх Прёдков, однак помянутыи Апостоли, мнбгим Народам Благовѣстйвшіи Слово Истины и испытавшіи Качества Сердёц их, Врёменную Жизнь свою кбнчить Благоволйли в Рймѣ. Вйдно, что онй и в свой Бремена, конёчно, Нѣчтось еще застали в Сердцах Рймских Дрёвняго от Прёдков их Праводушія.

Впрбтчем, когда сим Театром веселюся, нельзя чтоб не взойшбл мнѣ на Мысль Ніікі її Муж Нашего Візка, не по Крови и Плоти, но по Сёрдцу вышепомянутым Србден. Я Егб по тѣлёсной Внѣшносги не видал. Но

Сердце Его может ли укрытися от Душевнаго Зрйтелей Ока и в самые Дрёвнѣйшіи Бремена проницаюгцаго? Внутреннему на внутреннюю Безтѣлёсность смотрягцему Взбру ни Врёмя, ни Гбры, ни Різки препятствовать не могут. Сей Муж есть Покбйный Вашего Высокорбдія Родйтель14. И Сія-то Причйна заохотила меня поднёсть Сію Кнйжечку, претолкбванную Здізшним Нарѣчіем в то Врёмя, как пбльзовался я спокбйным Уединёніем в Дбмѣ вашем. А переведень! не Слова Ея, но Мьісли. Она здѣлана Разговбром. Старйк Катбн15 ведёт Разговор, находясь в Нем Главною Персоною. Он говорит Просто, но Твёрдо. Егб Рѣчь дышет высбкими Мыслями, хотя не накрашена Блядослбвіем. И не Чёлюстами, нижё Наружными Устами3 Воздух бьет, как Аойняне, но Сёрдцем и Грудью говорит Рймлянин, поражая восгріём Духа в самую Душёвную Точку, и оставляй в ней язвйтелное Чувсгво, будьто Пчела Жало. Знать-то Такова Рѣчь, какова Жизнь16, а Жизнь такова, Каковб Сёрдце. Жизнь есгь Плодонбсное Дёрево, от Дббраго Сердёчнаго Зёрна раждаюгцееся, а Рѣчь есть Зерцалом Сёрдца. Ни Одйн Истбчник в Чистоті; своёй не покажет Тѣлёсной Фігуры столько жйво, скблько ясно Душёвное Лицё изображается в откровённых Водах Рѣчи. Сёрдце же Человѣческое есть тбчным в Человѣкѣ Человѣком, находясь Главою и Сугцесгвбм Егб, как Свидѣтелсгвует Бібліа17. И совершённо Человѣка вйдит Тот, кто вйдит Сёрдце егб.

Пріймйте ж, Ваше Высокорбдіе, Рѣчь Катбнову, как Портрёт, Высбкіи Сердца представляюгцій. Подношу бной Отцу в Сынѣ егб. Безгцётное разлйчіе имѣет брённое Тііло. Чтб же надлежйт до Сердёц, "нѣсть Іудёй, ни Еллин... Всй бо вы Едйно естё во ХрпсгІІ"

Вашего Высокорбдія, Мйлосгиваго Государя, Усёрднѣйшій Слуга, Студёнт Григорій Сковорода.

ПЕРЕВОД

Из Книг Римскаго Сенатора Марка Ціцерона: о Старости. Он сію Кнйжку посвятйл Другу своєму Кавалёру Аттику19, до котораго пйшет слѣдующее Предислбвіе!

Любёзный Тит!

Чем ты мнѣ заплатиш, если полѣчу твою Печаль, которая жжет и мятёжит Сёрдце Твоє20? Позволь мнѣ, Любёзный Друг, отозваться к тебѣ Тѣми Словами, котбрыми утѣшает в Ссьілкѣ Сенатора Тіта Фламіана21

а Устами.

Відгуки про книгу Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: