Політики не брешуть. 10 законів взаємодії політиків і виборців - Вадим Денисенко

Dinner with Mugabe: The Untold Story of a Freedom Fighter Who Became a Tyrant. — London: Penguin Books, 2008.— 256 р.; Norman, Andrew. Mugabe: Teacher, Revolutionary, Tyrant. — Stroud: The History Press, 2008. — 192 р.; Alao, Abiodun. Mugabe and the Politics of Security in Zimbabwe. — Montreal and Kingston: McGill-­Queen’s University Press, 2012. — 312 р.

200 https://www.eisa.org.za/wep/zim1980election.htm;

https://www.eisa.org.za/wep/zimresults1980.htm

201 https://web.archive.org/web/20070107095908/http://www.swradioafrica.com/pages/Nkomo_letter.htm

202 Див.: Nkomo, Joshua. Nkomo: The Story of My Life. — London: Methuen, 1984.— 270 р.

203 https://www.eisa.org.za/wep/zim1985election.htm

https://www.eisa.org.za/wep/zimresults1985.htm

204 Smith, Ian. Bitter Harvest: Zimbabwe and the Aftermath of its Independence. — London: John Blake Publishing, 2008. — 462 р.

205 https://www.eisa.org.za/wep/zimresults1990p.htm

206 https://www.eisa.org.za/wep/zim1990election.htm

https://www.eisa.org.za/wep/zimresults1990.htm

207 https://www.eisa.org.za/wep/zim1995election.htm;

https://www.eisa.org.za/wep/zimresults1995.htm

208 https://www.eisa.org.za/wep/zim1996election.htm

https://www.eisa.org.za/wep/zimresults1996.htm

209 https://www.eisa.org.za/wep/zimresults2000r.htm

https://www.eisa.org.za/wep/zim2000pottieb.htm

210 https://www.eisa.org.za/wep/zim2000election.htm

https://www.eisa.org.za/wep/zimresults2000p.htm

211 https://www.eisa.org.za/wep/zimresults2002.htm

212 https://data.worldbank.org/indicator/SP.DYN.LE 00.IN?locations=ZW

213 https://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2019/02/weodata/index.aspx

214 https://www.who.int/hiv/HIVCP_ZWE.pdf

215 https://www.govtrack.us/congress/bills/107/s494/text

216 https://www.eisa.org.za/wep/zimresults2005.htm

217 https://www.eisa.org.za/wep/zim2005senate.htm

218 http://news.bbc.co.uk/2/hi/africa/7371823.stm

219 https://www.eisa.org.za/wep/zim2008results5.htm

220 http://news.bbc.co.uk/2/hi/africa/7378829.stm

221 https://www.zimbabwesituation.com/old/may11_2008.html

222 https://www.seattletimes.com/nation-­world/zimbabwe-­opposition-leader-­pulling-out-of-election/

223 https://www.eisa.org.za/wep/zim2008results6.htm

224 http://www.nbcnews.com/id/26715920#.XlqtqqgzaUk;

https://web.archive.org/web/20080917232925/http://www.timesonline.co.uk/tol/news/world/africa/article4756995.ece

225 https://web.archive.org/web/20090214132601/http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/africa/7882762.stm

226 https://www.eisa.org.za/wep/zim2013referendum.htm

227 https://www.eisa.org.za/wep/zim2013results.htm

228 http://psephos.adam-carr.net/countries/z/zimbabwe/zimbabwe20133.txt

229 http://www.electionguide.org/elections/id/1062/

230 https://www.pravda.com.ua/articles/2014/12/29/7053606/

231 https://web.archive.org/web/20170823162217/http://qha.com.ua/ua/analitika/zriv-navchan-quot-si-briz2006-quot-repetitsiya-quot-gibridnoi-quot-viini-­rosii-proti-­ukraini/4895/

232 https://www.unian.ua/crimea/132491-navchannya-si-briz-u-krimu-­komunisti-vidvoyuvali-tri-btri-foto.html

233 https://www.unian.net/crimea/235673-ucheniya-si-briz-2009-ne-sostoyatsya-­istochnik-v-komandovanii-vms.html

234 https://meduza.io/feature/2017/03/21/esli-by-nas-ne-podderzhal-­patrushev-v-krymu-­stoyal-by-amerikanskiy-flot

235 http://maysterni.com/publication.php?id=142602

236 Див.: Sak Petr, Kolesárová Karolína. Sociologie stáří a seniorů. — Praha: Grada, 2012. — S. 63–64.

237 https://www.novinky.cz/domaci/clanek/nejlepsi-­prezident-zemana-­porazi-havel-i-klaus-40304526

Закон 7 Політики живуть вічно

Звісно, мається на увазі не те, що політики живуть вічно в реальності. Лише те, що у своїй уяві вони живуть вічно, і то не просто так, а вічно саме в ролі політиків. На перший погляд це може здатися перебільшенням, але реальні життєві історії політиків різного калібру, різних країн, різних часів переконують, що це факт. І чому це так — загадка не тільки політологічна, а й психологічна. Власне, саме в ній криється незбагненний секрет, чому політики раптом починають жити в якійсь альтернативній реальності, котра чимраз віддаляється від нашого справжнього світу.

Поговоримо про те, якою ж може бути розгадка цього секрету, на прикладі трьох політиків, які увірували у свою вічність. І завважте, це не винятки, а якраз типові приклади. Чому вийти з ролі політика неймовірно складно

Вінстон Черчилль після низки інфарктів та інсультів, у жалюгідному фізичному стані, продовжував боротися за крісло прем’єра. Леонід Брежнєв, перетворившись, по суті, на руїну, не хотів іти на пенсію і став джерелом для глузливих анекдотів. Тисячі членів парламенту по всьому світу, після того як їх скидали з політичного Олімпу, жили так, наче вони й далі члени парламенту, і навіть за домашнім столом, серед родичів і близьких, виступали, наче з трибуни під час телетрансляції. Вийти з ролі політика дуже складно, і це вдається небагатьом. Чому так?

Спершу зазначимо, що причини, чому люди йдуть у політику, дещо відрізняються від причин, чому ці люди, ставши політиками, там і залишаються. Причин іти в політику є кілька, і вони відомі — це жага влади, бажання зробити щось корисне, гроші і слава (бажання поклоніння).

Опинившись у реальній політиці й починаючи здобувати те, по що вони прийшли, політики потрапляють у кілька серйозних пасток, про які йшлося в попередніх розділах. І перша — це пастка пам’яті. Важливо, що політики ніколи не забувають свої первісні мотиви, як це може комусь здатися. Найчастіше вони забувають іншу важливу річ — причини, чому їх обрали люди. Ми вже говорили про те, що суспільний договір з політиком полягає в постійній зміні цього суспільного договору, а тому, як казав колись один російський політолог, «губернатор лише перші кілька днів пам’ятає, що його призначив президент, а потім вважає, що його призначили, бо він такий розумний і обізнаний» (ці слова приписують Глібу Павловському). Політик найчастіше забуває першопричини свого обрання і далі починає пристосовувати свої цінності й мотиви до системи довкола і мінливостей суспільного договору. Якоїсь миті він уже щиро не розуміє, чому те, що він робить, не оцінюють виборці. Або навпаки, отримавши схвальні відгуки, ще більше впевнюється у своїй незмінній правоті.

Друга пастка — пастка важливості своїх діянь і любові населення до політика за ці діяння. Навіть найцинічніші політики-­злодії і політики-­вбивці потребують виправдання своїх діянь, насамперед для самих себе. Дружина румунського диктатора Єлена Чаушеску, в якої не було дітей, абсолютно щиро вірила, що заборона на аборти — її соціальна місія з допомоги материнству. Ця заборона призвела до тисяч трагедій, коли жінки помирали або ставали інвалідками через нелегальні аборти. А будування соціального житла в Медельїні стало для колумбійського наркобарона Пабло Ескобара його доброчинним діянням, яке він робив суто з любові до людей. Те, що ці люди жили у вічному страху, Ескобар вважав гідною платою за його благодіяння.

Усі ці речі зводяться до формули «Може, він і краде, але робить і багато корисного» або у збоченій формі «Він, звичайно, вбив багато людей, але побудував міцну економіку (сильну державу)». Для нас важливо зрозуміти одну просту річ: політик, вигадавши або запозичивши ці формули, якоїсь миті сам починає в них вірити. І ці формули починають жити окремим життям, виправдовуючи всі можливі злочини і, що не менш важливо, бездіяння. Так, саме бездіяння, адже дев’ять із десятьох політиків — сіра маса, потрібна лише для того, щоб легітимізовувати діяння лідерів. У той момент, коли політик увірував у правильність і часто непогрішність та безкарність своїх діянь, він робить рішучий крок до думки, що все це настільки правильно, аж ніхто навколо не захоче від цього відмовлятися.

Нарешті, на цьому етапі політик потрапляє в третю пастку — пастку часу. На певній кар’єрній вершині людина втрачає відчуття часу, а якщо ця кар’єрна вершина передбачає можливість впливати (вважати, що ти впливаєш) на певні процеси, це призводить до часової дезорієнтації. Людина в якийсь момент починає жити в ілюзії, ніби все це триватиме завжди.

Більшість із нас переживали такі ситуації, наприклад, коли гадали, що наша любов до коханої людини така сильна, аж триватиме вічно, і ми ніколи не сваритимемося, а всі ті, хто повторює про життєві труднощі, — просто лузери. Політик переживає майже те саме, адже насправді, навіть заробляючи славу, гроші чи просто любов виборців, він не вміє робити нічого іншого, крім як займатися політикою. Він цієї миті не бізнесмен, не філантроп-­бізнесмен чи ще хтось — він людина з мандатом, яка може завдяки цьому мандату відчинити майже всі двері у своєму місті, окрузі чи державі. Бізнесмен іде до політика або чиновника, а бізнесмен-­політик говорить на рівних із «політиком-­філантропом» чи «політиком-­революціонером». Тому-то політик завжди відчуває, що він стоїть трохи вище за інших, і тому йому так легко потрапити в пастку вічності. Адже завдяки своєму мандату він може майже все.

Якщо щодня нагадувати собі Соломонове «І це мине», очевидно, ми не захворіємо на «синдром вічного політичного життя». Однак таких людей майже немає, а тому якоюсь мірою «хворобою вічності» заражено всіх політиків (і в певний момент життя ми всі хворіємо на цю хворобу). Головні питання — наскільки глибока форма цієї хвороби і чи є поруч реабілітологи. Кремлівський «старець»

Старше покоління ще пам’ятає анекдоти про Леоніда Ілліча. Виступає Брежнєв на пленумі. «Хто сказав, що я не розумію того, що читаю з папірця? Ха, рисочка, ха, рисочка, ха».