Пацифікація - Автор невідомий
З читальні експедиція повикидала книжки, з кооперативи товари. З села забрала 60 кірців збіжжя, дві безроги, гро .; поросят і багато полотна. Ходили по хатах і домагалися від кожного* дому по З злоті контрибуції.
Максим МагвіШин,' Під ярків-, повіт Бібрка. господар, член читальні і кооперативи. Зізнає: 19. -жовтня прийшли улани і збили па голі fio людей. Хто тікав з села, лоїшлн. Всіх зігнали до читальні, в тому числі кілька старих жінок. Допитували: «Чи ходзіїн до кооперативи?» — «Так». — «А до питальні?» — Так. «А поцо?» — «Люде йдугь. то і я, читаємо Газети». — «Яке?» — «Новий Час» і вибрали товарів иа 225 золотих. Від'їхали до Зіи'нигорода і Селиск.
9.
Ііосиф Чсмсрис, село Грипів, повіт НіЛрки, .тії' радний. Зізнає: 11. жовтня мри їхала на с'ло карна експедиція саме тоді, як він був на раді. Заарештували його й завели до читальні, де було вже 13 людей, усе свідомих селян. Всіх присутніх посадили до пивниці, звідки брали по одному до стодоли іі били. Вючи пи
Максим Матвіїшин, з с. Підярків, пов. Бібрка. Світл. у «Народній Ліч-ниці», у Львові, ЗО. X. 1930.
ші». — «А карабін мані?» — Ні не маю. — «А Сурмен маш?» — Не знаю, що то таке. — «0? Он не вє. Язда з нім!»
. Посередині стояли два міхи бульби, звязаііі до купи. Шапкою заткали рота, звязали ноги, двох держало за руки, двох за ноги, один за голову. Півколесом стояли капі з палицями. Командував сержант. Било чотирьох — 100 буків. Втратив притомність. Відлили водою, копали, поставили на нога. — «Маш карабін?» — Ні. — Знов били і знов відливали. Потім викинули на двір і до пивниці, де лежали цілу ніч. Пополудні дозволили родині забрати до хати.
На село наложили контрибуцію 100 кірців овса, 220 курей (крім того, стільки ж украли), 2 безрога, 10 кільограмів масла, 6 кіп яєць. Масло громада мусіла була купитд в сусіднім селі. В кооперативі за-тали: «бендзєш ходзіць на зебраня», і казали: «оддай бронь». По 50 буках зімлів очутили й дали ire 60 палок. Збитого кинули до стайні між святні. Там пролежаь кілька годин,- після чого його перенесли до пивниці. В пивниці лежав до рана. Ранком улани завезли його фірою домів. З дому завезли його до шпиталя до Бібр-ки, де пролежав 4 дні. Тепер лежить дома і ходить лише до «Народної Лічниці» на перевязку. Має підшкірний крововилив на внутрішній стороні' лівого стегна, і можливо, що крижова кість перелома-на. Відіслано його до пересвітлення проміня-ми Рентгена. З кооперативи забрали яйця, ліхтарки, тощо. З села вивезли 32 сот-нарі вівса.
10.
Кирило Шпира, Підярків, пов. Бібрка; літ 46, зарібник. товче каміння. Зізнає:
Як люде в неділю 11 жовтня почали виходити з церкви, надїхали улани і зігнали всіх до стодоли одного господаря. Тут домагалися, ігоб люде віддали «бронь». Зі стодоли перегнали людей до хліва. Звідси по одному жлнкали до стодоли, де били людей на колодні ціпами. Він дістав коло 1,50 буків. У нього кинулась гангрена шкіри в околиці лівого сидження, величиною долоні. Взяли 70 кін вівса. На другому кінці села теж били людей. Всіх побитих коло сотки. Як
Казимир Ве.нярський, cęAO ІСоцурів повіт Бібрка, літ 36, член виділу читальні. Зізнає: в останніх днях вересня приїхала до села в більшому числі поліція^ — зо фір, по двох на кожній. Робили по хатах ревізії. Люде повтікали з села в поля і ліси і кілька днів не вертали. У Вєняр-ського поліція розбила в хаті шафи і скрині, порозкидувала одяг, папери і постіль. Розкинули стіжок сіна (10 фір) і в стодолі перемішали овес із пшеницею.
його пустили, то зімлів тричі, заки дійшов до хати.
11.
Михайло Гарасим, літ 35, студент. Зловили 6. жовтня в Яворові, завезли до Наконечного. В читальні застав 10 офіцерів і кілька підофіцерів із палками. Спитали його «Вєш, гдзє естесь?». Відповів — «Знаю», і зараз дістав палкою по голові. Потім заявили, що «за то, же хцеш будо-ваць Українен, достанеш тераз заплатен». Сказав, що він кооператор і політикою не займається. «Власьнє для тего, же ту, на польський зємі хцеш будоваць Україне, ми дзісяй заплаціми». Казали роздягнутися, прикрили мокрим рядном і били. Дістав 100 палок. По екзекуції — «убраць сен і забвраць сен». Дві глибокі рани, по двох тижнях ледви ходить.
11. жовтня прийшла в село військова експедиція — 50 людей 14. полку уланів. Прийшли в полуднє, обступити село зі всіх боків, зловили 16 людей і замкнули їх у пивниці громадського будинку. Вече-ром вивели і пігнали до сусіднього села Підгородища. Там замкнули в коморі господаря Мельнйка. Звідти брали по одному і водили до стодоли. Там був .поручник і б жовнірів, з біяками від ціиів. Поручник мав у руках список. Питав: «Як сен називані?», потім «кладзь сен». Кинули на дошку, стягнули штани, ноги нривязали до дошки мотузком, двох держало за руки, рот затикали шапкою, а голову притиснули до дошки. Било чотирьох. Зразу кричав, потім стогнав, і врешті замовк. Тоді перестали, попробували дотиком побите місце, полили водою й били далі. Всіх буків 300. «Вєш за цось
лостал». — Ні. — «За вибори». Не міг потати, жовнір вдарив у карк. Підвіїїся. «Подзенькуй пану поручнікові». — Звернувся до поручника і виповз зі стодоли. •З а рач кував на сусідню опору і там зімлів. Жінки відрятували його, поклали у стодолі й дали знати ;<ружині до Коцу-рова. По півночі приїхала й заорала фі-рою до хати. В хаті сам лікувався тиж-діінь квасною водою. Цілий час не міг іти на сторону. Потім дістав дуже сильну
Іван Гриньків, Під ярків, пов. Бібрка. літ 18, зізнає: побили його в ночі 13. жовтня. Било 4-ох біяками, дістав коло 200 буків. Казали1 віддати зброю.
