Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

165 Парафраза Євангелії від св. Луки 12: 35. Пор.: Дії вХдХтъ чрес/Ы вЗіш препоАмнл.

166 У списку Б: истинное.

167 Парафраза Євангелії від св. Івана 14: 17. Пор.: д^ъ йстины, єгшже /жръ не /ибжетъ ПрЇАТИ, Йкш не вйдитъ ЄГШ, ниже ЗнЗеТЪ єгш: ВЫ же ЗнЗете ЄГО, Йкш ВЪ EdCh превывлетъ й въ вЗсъ вХдетъ.

168 У списку Б замість всего свгьта написано всгьх.

169 У списках Б і В: туда.

170 У списку Б: вещи (sic!).

171 Сковорода має на думці так званий "пробний камінь" (лат. index).

172 У списку Б: испитывать.

173 Сковорода користується тут образами, котрі віддзеркалюють ідею Церкви як містичного Христового Тіла. Пор., наприклад, із міркуваннями Мелетія Смотрицького: "Аби не казав зір слухові: ти не належиш до тіла та є геть марним, - а слух аби не казав того самого нюхові, нюх - смакові, смак - дотикові. Бо якби все тіло перетворилося на око, де ж тоді був би слух? Якби все тіло стало слухом, де пак тоді нюх? А коли б усе тіло було нюхом, де ж таки смак? Де, нарешті, дотик, коли все тіло перетворюється на смак? Отож, Господь Бог розподілив тілесні чуття так, як була на те його воля. Хіба ж існувало б тіло, якби всі чуття злилися в одне? А так є п'ять чуттів, але одне-єдине тіло. Чуття не існують самі по собі й не заступають одне одного, бо так не було б тіла. Тому зір не може казати слухові: ти не належиш до тіла та є геть марним, - тіло не годне бути одним тільки оком, бо його складає таки п'ятірка чуттів. О, дав би то Господь Бог..., аби п'ять чуттів Христового Тіла, себто Церкви його святої, перебували один біля одного в... мирі та злагоді..." [Smotryc'kyjМ. Verificacia niewinnisci powtore wydana // Collected Works of Meletij Smotryc'kyj / With an Introduction by David A. Frick. - Cambridge, Mass., 1987. - Vol. 1. - P. 388].

174 У списках Б і В цього речення немає.

175 У списку Б: тькой.

176 У списку Б: слгьзти.

177 У списку Б: "без подсаживанія других".

178 Цей анекдот, відомий у пізніших записах під назвою «Не всі разом», був досить поширений і в поляків, і в українців, і в росіян [бібліографію варіантів див.: Сиеаченко М. До історії української пареміографїї: Г. С. Сковорода // Сиеаченко М. Літературознавчі та фольклористичні розвідки. - Київ, 1974. - С. 62-63]. Наприклад, Володимир Даль подав такий його короткий варіант: "Да не все разом (сказал хмельной козак, который полез на коня, прося помогци угодников, и перекинулся через седло наземь)" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 548].

179 У списку Б займенника я немає.

180 Займенник я подано за списком Б. У списку А його немає.

181У списку Б далі йде слово отсюду.

182 У списку Б: пировное.

183 Див. прим. 4,183 до циклу «Басни Харьковскія».

184 Див. прим. 141 до діалогу «Наркісс».

185 У спису Б - "гцастлив ли и негцастлив ли" (sic!).

186 Слова "ни к царствованію Давидову" подано за списками Б і В. У списку А їх немає.

187 Форму сему подано за списком В (замість нему у списках А і Б).

188 Парафраза Книги Псалмів 144 (145): 17. Пор.: Првнъ гдь во воЁ^ъ пХте^ъ свой^ъ й прпвенъ во всё^ъ д^/гЬ^ъ свой^ъ. Думка Сковороди про всеосяжність щастя помітно вирізняється на тлі міркувань києво-могилянських філософів, позначених виразними рисами християнського ексклюзивізму. Наприклад, Стефан Калиновський писав: "Арістотель та інші античні філософи, які були позбавлені світла віри, а тому й не пізнали надприродного щастя, визнавали [блаженство] тільки природне, яке не може бути справжнім блаженством" [Калиновский С. Десять книг Аристотеля к Никомаху, то есть Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII - первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступительная статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. - С. 111; пор.: Олексюк В. Християнська основа української філософії. - Київ, 1996. - С. 150].

189 У списку Б: хату.

190 У списку Б: хата.

191 Лат. senatus. Сковорода вживає це слово іронічно, спираючись на його етимологію (від senex - 'старий'). У своєму перекладі Ціцеронового трактату «De senectute» філософ зауважив, що римську найголовнішу раду називали "сенатом, то есть старшиною".

192 У списку Б: набрать.

193 Ця оповідка була досить поширена у фольклорі, зокрема українському, де існує понад два десятки її варіантів [див.: Мишанич О. Григорій Сковорода і усна народна творчість. -Київ, 1976. - С. 46-48]. Найбільше цих сюжетів належить до групи казок та анекдотів про дурнів [див., наприклад: СумцовН. Разыскания в области анекдотической литературы. Анекдоты о глупцах. - Харьков, 1898. - С. 33-34; пор.: Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка / Составители: Л. Г. Бараг, И. П. Березовский, К. П. Кабашни-ков, Н. В. Новиков. - Ленинград, 1979. - С. 277 (1245)].

194 У списку Б слова обратно немає.

195 У списку Б: ими.

196 Слова "сказал Монах" подано за списком Б. У списках А і В їх немає.

197 Про цей сюжет див.: Мишанич О. Григорій Сковорода і усна народна творчість. - Київ, 1976. - С. 46-48; Ласло-Куцюк М. Апофеоз світла у творчості Григорія Сковороди //Ласло-Куцюк М. Боги світла і боги темряви. - Бухарест, 1994. - С. 84-89.

198 Як запримітила Магдалина Ласло-Куцюк, це ім'я має символічний характер, оскільки іш (Vs) - по-давньоєврейському означає "людина", "чоловік" [див.: