Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

93 Див. прим. 144 до діалогу «Наркісс».

94 У списку Б: огнь.

95 У списку Б: огнь.

96 У списку В - пропуск між однаковими словами родилось у репліках Афанасія та Єрмолая.

97 У списку Б і В: тварь.

98 У списку Б: существо.

99 Сполучник и подано за списком Б (у списку А його немає).

100 Теологи пояснюють сенс Божої економії так: "Бог безугавно 'сходить у світ' діями свого промислу через власну економію, що в буквальному розумінні означає 'домобудівництво' чи 'домоуправління'. А виповнюючи 'повноту часів', Божа Премудрість, котра діє у світі як сила, енергія, промисел, входить в історичний процес як Персона. Іпостасна Премудрість Отця 'створює собі дім' - пречисту плоть Діви, сприйняту на себе Словом" [Лосский Вл. Очерк мистического богословия Восточной Церкви // Мистическое бого-словие. - Киев, 1991. - С. 186]. Одним словом, економія - це всі зовнішні прояви Бога, тобто Тройця, пізнавана в її стосунку до творива.

101 Дмитро Чижевський каже з приводу цієї думки, що її взято з «Правил святого богослів'я» (№447) Алана Лілльського (1128-1202 pp.). Друге джерело, що його називає Чижевський, - це «Книга двадцяти чотирьох філософів» (1-ша частина, I—II, іі), де подано таке окреслення Бога: "нескінченна куля, що її осереддя є повсюди, а обводу немає ніде" ("Deus est sphaera infinita, cuius centrum est ubique, circumferentia nusquam") [див.: Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків, 2004. - С. 43; пор.: Erdmann Е. von. Unahnliche Ahnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722-1794). -Koln; Weimar; Wien, 2005. - S. 191]. Очевидно, Алан Лілльський запозичив це окреслення саме з «Книги двадцяти чотирьох філософів». Та й загалом, воно стало дуже популярним у Європі, починаючи з XIII ст. [див.: Курціус Е.-Р. Європейська література і латинське середньовіччя / Переклав з нім. Анатолій Онишко. - Львів, 2007. - С. 136 (прим.), 393]. Його добре знали й українські інтелектуалісти XVII-XVIII ст. Наприклад, Іван Максимович писав про Бога таке: "...єст Бог сфера, сієст коло разумноє, єгоже кентр вездВ, круг обводный нигдеже, или окруженіє мѣстом не облечено нигдв..." [Максимович L Ѳёатроѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. -Арк. 256 (зв.)].

102 Неточна цитата з Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.: Кто йкш гдь вгъ нішъ; Є також народна приказка: "Хто як Бог!" [Франко, № 1195].

103 У списку Б слова длятого немає. У списку В натомість стоїть слово потому.

104 Коло належить до найулюбленіших символів Сковороди [див.: Cyzevskyj D. Skovoroda-Studien: I. Skovoroda und Angelus Silesius // Zeitschrift fur slavische Philologie. - 1930. -Bd. VII. - S. 1-2, 9; Tschizewskij D. Skovoroda: Dichter, Denker, Mystiker. - Miinchen, 1974. -S. 38-45]. Філософ називав безпочатковим і безконечним колом Бога, говорив про коло як про символ вічності, про "доброкруглість" істини, про коло як про джерело всіх інших фііур, про коловий рух душі та всього творива, яке, виливаючись із Абсолютного, стремить до нього назад. "Віцефігурами" кола в Сковороди постають численні образи: хлібина, монета, жорна, виноград, корона, намисто, яблуко, сонце тощо. Джерелом сково-родинського образу кола є передовсім християнський платонізм (Климент Олександрійський, Оріген, Діонісій Ареопагітський, Еріугена, Бонавентура й інші) та емблематика. Зрештою, Сковорода йде тут услід за ранішими українськими авторами. Варто пригадати, наприклад, те, що Іоаникій Галятовський уподібнював до кола Бога [див.: Еалятовський L Месія правдивый. - Київ, 1669. - Арк. 102 (зв.)], він-таки та Стефан Яворський говорили про коло вічності ("...коло вѣчность сімболизуєт, же як в колѣ нѣмаш ни конца, ни початку, так вѣчность ни початку, ни конца не маєт..." [Галятовський І. Небо новоє. - Львів, 1665. - Арк. 4 (передмова, б.п.); пор.: Яворський С. Камень вѣры. - Київ, 1730. - С. 854]), а Лазар Баранович - про коло блаженства [див.: Баранович А. Трубы словес проповѣдных. - Київ, 1674. - Арк. 204].

105 Старовинний образ змія був поширений в емблематичній літературі. Див., наприклад, 615-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Змія свившаяся в круг и держащая хвост во рту» (підпис: "Такова есть вѣчность: ни начала, ни конца не имѣющая. Конец зависит от начала. Finisque ab origine pendet" [Емвлемы и сѵмволы избранные. -Санкт-Петербург, 1788. - С. 154-155]. До нього не раз зверталися й старі українські письменники. Скажімо, Симеон Полоцький подавав "знаменієм вѣчности" змія, що "огиб себе пригризаєт, во образ колеса свиваєтся" [Полоцький С. Вечеря душевная. -Москва, 1681. - Арк. 115 (зв.) (друга пагін.)]. А ще на початку XVII ст. Захарія Копистен-ський писав: "Не длячого бовѣм иного заисте єгипетскіи філософове LEQoyAucpLKdx;, тоєст назвиско речи вьюбраженєм означаючи, рок малевали, в той способ, уж в коло звившися хвост аж до уст приводил, а по том зась разводил ся и разпущал, єно длятого, абы показали, иж рок где ся кончаєт, там знову початок берет, знову ся розводит, и до своєи клюбы приходит" [Копистенський 3. Оміліа, албо Казаньє на роковує память в Бозѣ велебного блаженнои памяти отца Єліссеа в схиммонасєх Євтіміа Плетенецкого // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в ХѴІ-ХѴІІІ в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. - С. 164].

106 Слово всемогущїя подано за списками Б і В. У списку А його немає.

107 У списку В: зачалась.

108 Пор. звернені до Бога слова Мойсея: й ащ вопрбсАтъ ліа, что Йліа g/иХ, что рекХ къ нй/иъ; (Друга книга Мойсеєва: Вихід 3:13).

109 У списку Б: "всегда, вездѣ было, будет и есть".

110 Див. прим. 507 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».

111 Слова "Одно другаго не разнйтся, тож" подано за списками Б і В. У списку А їх немає.

112 У списку Б: "о моем знать".

113 Пор.: Друга книга Мойсеєва: Вихід 3: 14.

114 Гр. артої; - 'хліб'. У православній