Від нікчеми до надлюдини - Ігор Кузьма
4 лютого 2004 року Марк запустив соціальну мережу під назвою «The Facebook», яка задумувалася як сайт для спілкування студентів Гарварда. «The Facebook» став популярний серед студентів в основному через зручності самоорганізації по групах, курсам та тусовок, які вже існують в вузах в офлайні. Відкриваючи «The Facebook» можна було дізнатися де живуть знайомі в цьому році, які дівчата симпатичні а які ні, хто, в кінці-кінців, новачок цього року… все це сильно нагадує те, що з себе представляє Facebook сьогодні. Після запуску сайту, Цукерберг заявив пресі, що Facebook був написаний всього за тиждень, а дана ідея просто визріла у нього в голові і була швиденько реалізована, «не відходячи від каси». Благо, ще й однокурсники допомогли — разом з Марком проектом займалися ще Едуардо Северін, Дастін Московіц, Ендрю Макколлум і Крістофер Хьюз. Дуже швидко соціальна мережа, створена Цукербергом, переросла межі кампуса (Нагадаю, що на той момент «однокласників» і «твиттеров» ще не було, їх клонували пізніше), вже навесні 2004 в неї входили всі коледжі ліги Плюща. Користувачам пропонувалося розміщувати фотографії і будь-яку інформацію про себе — від наукових і творчих інтересів до гастрономічних і любовних уподобань. А також фотографії, фотографії, фотографії…
Серйозні і перспективні проекти на стадії активного розвитку, як правило, вимагають і грунтовних вкладень. Але як показує життя — ці питання можна вирішити, якщо є цілеспрямованість. Марк витратив на бізнес всі гроші, відкладені батьками на оплату його навчання, але для мегапроекту цього природно не вистачило. І тому якось влітку Цукерберг рвонув в Силіконову долину, туди, де цікаві ідеї, якщо пощастить, можуть отримати підтримку. І знову удача посміхнулася напористому хлопцеві. Як і герой фінського письменника Мартті Ларни, що вийшов з дому за сірниками, а опинився в Америці, студент Цукерберг поїхав на розвідку і застряг в Пало-Альто — серці Силіконової долини.
Одного вечора на вулиці він випадково зустрівся з Шоном Паркером, культовою фігурою інтернету і одним із творців програми для обміну файлами Napster. Виявилося, що Паркер переїжджав в Пало-Альто, але у нього ще не було квартири. «Ми (Марк і його друзі) просто запропонували йому переночувати у нас», — каже Марк. Саме Паркер познайомив Цукерберга з Пітером Тілом, співзасновником платіжної системи PayPal. Досвідчений бізнесмен після пятнадцатихвилинної розмови проінвестував рудоволосого молодика на 500 тисяч доларів. Цукерберг написав до університету заяву про безстрокову академічну відпустку, як свого часу зробив інший відомий гарвардський «недоучка» — Білл Гейтс. Півмільйона — це тільки на перший погляд великі гроші. Марк і його команда вдосконалювали своє дітище в орендованих приміщеннях в Пало-Альто: хто — сидячи на хитких стільцях, хто — прямо на підлозі. У кімнатах, де стояли сервери, не було вентиляції. При каліфорнійської літній спеці в 45 градусів пластикові стійки плавилися по краях. У листопаді 2004 року число користувачів переступило за мільйон. Ще через півроку за допомогою Пітера Тіла компанії вдалося отримати серйозні кошти — 12,7 мільйона доларів від Accel Partners.
Восени 2005-го налічувалося вже більше 5 мільйонів активних клієнтів. Незабаром портал оголосив вільну реєстрацію — для будь-якого користувача з дійсною адресою електронної пошти. Відсоток клієнтів старше 30 років помітно підріс, і Facebook утвердився в числі лідерів Інтернету, стабільно залишаючись сьомим за популярністю сайтом Америки.
У 2006 році Цукербергу стали надходити перші пропозиції про покупку. Спочатку суми були дуже обережні, але досить швидко почали збільшуватися. Пропонували 750 мільйонів доларів, але Марк відмовився і заявив, що це втричі менше тієї суми, про яку можна було б вести серйозні обговорення. Пізніше, на вже згаданих переговорах з Yahoo, йшлося про мільярд, але Цукерберг знову сказав «ні». Чутки стверджують, що було ще й пропозицію від Google, і вони давали більше, але Facebook залишився в колишніх руках, а чутки залишилися чутками.
Сайт, тим часом, обростав не тільки людьми, а й новими сервісами, як вдалими, так і відверто провальними. Всім в компанії було ясно, що вони сидять на величезних грошах, але придумати витончені способи їх отримання від користувачів виявилося не таким вже легким завданням. На сайті випробували різні методи впровадження контекстної, як можна більш ненав’язливої, реклами. Траплялися, в зв'язку з цим, і скандали, зокрема, які стосуються приватності даних (яка виявилася під великим питанням) і неможливості остаточно видалити свій аккаунт. Загалом, все закономірно — чим більше ком'юніті, тим масштабніше хвилювання.
Божевілля охопило світ. Роком змін для Facebook виразно став 2007-й. Для початку Microsoft придбав 1.6 % акцій компанії за суму 240 млн. доларів. Нескладно підрахувати, що в розумінні Microsoft повна вартість компанії Facebook дорівнює 15 мільярдам папірців з портретами мертвих президентів. Куди вже тут Yahoo і Google з їх скромними сумами. У 2009 році Facebook офіційно відкрив коди платформи всім бажаючим, так що кожен отримав можливість створювати для сайту нові аплікухи, будь то іграшки, гороскопи, календарі або щось інше. До слова, тепер на сайт щодня додається більше 140 нових додатків. Фраза «А телефончик не дасте?» змінилася проханням про ссилочку на профайл в Facebook. І це дійсно зручно: замість того, щоб довго перевіряти методом проб і помилок, підходить тобі людина чи ні, можна просто переглянути його особисту сторінку.
Популярність Facebook забезпечила зручність самоорганізації по групах інтересів, вже існуючих в офлайні або новостворених. Запуск проекту супроводжувався скандалом. Через шість днів після відкриття сайту студенти старших курсів брати Кемерон і Тайлер Уінклвосс і Дивья Нарендра звинувачують Цукерберга, що той вкрав їхню ідею. Вони стверджують, що в 2003 році найняли Цукерберга, щоб той завершив створення соціальної мережі HarvardConnection.com. За їх словами, Цукерберг не передав їм результати своєї праці, зате скористався отриманими від них напрацюваннями для створення Facebook. У тому ж році Уінклвосс і Нарендра запускають свою мережу, перейменовану в ConnectU. І продовжують атаку на Цукерберга, поскаржившись на нього адміністрації Гарварду і газеті Harvard Crimson. Спочатку Цукерберг переконує журналістів не публікувати розслідування: він показує те, що нібито робив для HarvardConnection.com, і пояснює, що ці напрацювання не мають нічого спільного з Facebook. Але дуже недоречно ще один студент Гарварду — Джон Томсон в особистих розмовах починає розповідати, що Цукерберг вкрав для
