Від нікчеми до надлюдини - Ігор Кузьма
Tesla планує покрити «розетками» транспортні артерії з високим трафіком по всій території США, а потім почати і зарубіжну експансію. Провайдер технологій SolarCity за формальними критеріями не зовсім проект Маска. В цей стартап він в 2003 році інвестував $ 10 млн., виручених від продажу PayPal. Засновниками проекту є кузени бізнесмена Ліндон і Пітер Райви. SolarCity встановлює модульні приватні сонячні електростанції потужністю в кілька кіловат — ідеальне рішення для домогосподарств і дрібних організацій. При цьому компанія не продає продукт, а віддає його клієнтам в довгостроковий лізинг з горизонтом 20 років. Покупець платить не за саму станцію, а виключно за енергію, яку та виробляє. Угоди фінансують сторонні кредитори (наприклад, Google), які за підтримку «зеленої» економіки отримують податкові пільги. У травні-червні 2008 року були створені фотоелектричні установки для забезпечення електроенергією серверів і офісу eBay, а також для компанії British Motors. Також в 2008 році компанія почала випускати програмне забезпечення, яке сприяє більш раціональному використанню електроенергії в житлових будинках, завдяки цьому кінцеві споживачі стали менше платити за електроенергію, а навантаження на мережі зменшилися. Концепція SolarCity економічна, екологічна і абсолютно збігається з принципами Маска. Компанія, зокрема, будує батареї для станцій підзарядки електрокарів Tesla. Проект уже складається з декількох десятків сервісних центрів в США і користується ажіотажних попитом у енергоспоживачів: в чергу за домашніми сонячними станціями люди записуються за кілька місяців. Втім, лідерство в галузі не рятує SolarCity від критики: сонячна електроенергетика ніколи не перетвориться в ефективну бізнес-модель, а в сегменті занадто висока конкуренція, щоб утримувати прийнятну стелю цін, міркують скептики. Проте, з моменту IPO в грудні 2012 року вартість акцій SolarCity підскочила з $ 8 до $ 38, а на травневому піку досягала $ 52. Маск залишається основним акціонером компанії, капіталізація якої наближається до $ 3 млрд. Саме його впевненість у перспективах проекту аналітики називають головним чинником феноменального ринкового успіху компанії, яка до сих пір працює в збиток ($ 23,9 млн. у другому кварталі 2013 року). Якщо засновник SpaceX і Tesla робить ставку на технологію, значить у неї є дійсно хороші шанси, щоб вистрілити, — таке явище на Уолл-стріт вже охрестили «ефектом Маска». Елон Маск задумався про створення ракетобудівної компанії ще на рубежі століть. Ним заволоділа амбітна думка створити платформу для багаторазових подорожей людини на інші планети. Найближчою точкою повинен стати Марс, вирішив винахідник.
«Я був зачарований перспективою колонізації Марса і став засновником проекту Mars Oasis. Мета — створити на цій планеті автоматизовані парники, які в перспективі могли б стати інкубатором для самопідтримучої екосистеми. І все було добре, якби не величезна ціна доставки парників на Марс. Я навіть спробував купити ракети в Росії і провів переговори з російськими чиновниками, але друзі пояснили: ця угода пахне таким криміналом, що в очах спецслужб я ризикую перетворитися на другого бен Ладена. І я подумав: стоп, а чому б мені не створити свою ракету?» Як тільки дозволили обставини (eBay купив PayPal), бізнесмен у 2002 році заснував Space Exploration Technologies Company, або просто SpaceX. У проект він вклав понад $ 100 млн. Вартість пропозицій на ринку — від $ 15 млн. за ракету в Росії до $ 65 млн. в США — підприємець вважав кратно завищеною. За його підрахунками виходило, що сукупно всі деталі, необхідні для будівництва космічного носія, коштували всього 2 % від ціни запуску в Штатах. Це обурило Маска. Корінь проблеми він бачив у бюрократизації космічної галузі, низьку конкурентоспроможність великих корпорацій і їх лобістських зусиллях щодо недопущення на ринок нових гравців. Маск був упевнений, що витрати створення і запуску ракет можна скоротити в десять разів. Але спочатку йому потрібно переформулювати мету космічних польотів. Головною місією SpaceX, запевняє Маск, є не доставка астронавтів і вантажів на орбіту, а колонізація інших планет. Якщо ти хочеш переселити частину людства з Землі на який-небудь супутник Юпітера, ти, чорт візьми, повинен придумати спосіб, як зробити це економно.
SpaceX починає проектувати ракету Falcon 1. На розробку йдуть чотири роки і сотні мільйонів доларів приватних інвестицій (одним з перших проект Маска підтримав його колишній діловий партнер Пітер Тіль, а Маск зберіг за собою дві третини частки SpaceX). В результаті ракета і три види рідинних двигунів — Merlin, Kestrel і Draco — були створені «з нуля» без будь-якого втручання держави. У 2006 році на SpaceX звернули увагу в NASA. Агентство спочатку уклало з компанією кілька контрактів на тестові пуски Falcon 1. «Моя мета — створити не просто ракету, а надійну ракету і за доступною ціною. Мене багато разів попереджали: якщо знижувати витрати, то тим самим зменшується і надійність. На мій погляд, це в корені невірно. Ось спортивна «феррарі» — це дуже дорогий автомобіль, але швидше за все «феррарі» зламається на першій же грунтовій дорозі. І, навпаки, найдешевша «хонда» може надійно працювати кілька років, і ви будете впевнені, що у неї не відвалиться колесо в першій же канаві. Те ж з ракетами. Головне — не поспішати.»
Перші три пуски в 2006–2008 роках при цьому вийшли провальними (третій
