Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

так подобне Бог, нежели подал свѣту цѣлому самую истинну спасенія в ХристВ Спасителѣ, в муцѣ и смерти єго, в сакраментах от Христа поставленных Новаго Завѣта, выставил перше сВнь или рисунок того всего в законѣ найбарзѣй Мойсеовом" [Начатки догмато-нравоучителнаго богословія. - Почаїв, 1770. -С. 529]. Природно, що екзегетичні студії наших богословів ХѴІІ-ХѴІІІ ст. часто були не чим іншим, як міркуваннями над "прообразним сенсом" (sensus typicus) Святого Письма [докладніше див.: УшкаловЛ. Біблійна герменевтика// УшкаловЛ. Світ українського бароко: філологічні етюди. - Харків, 1994. - С. 22-23].

43 Сковорода має на думці слова: /ишігсей челов^къ вжїй (П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 33:1).

44 Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до ефесян 4: 24. Пор.: й шб/ієціЙса бъ нового ЧЄ/ЮВ^Кіі, СОЗДЛННЛГО по вгХ въ прлвдѣ й въ преподбвїи йстинві.

45 Згідно з богословською наукою, Всевишній робить людину причетною до його єства "не сугцественно, так бо толко сам Отец и Сын, и Дух Святый имѣют в себѣ єстество Божіє, понеже суть єдним и тим же самым Богом. Ниже іпостатичне чинит нас участниками своєго єстества, так бо толко натура человѣческая в ХристВ причастіє имать Божіяго єстества, ради єдиной іпостаси или особы Божой, то єсть Сына, который вкупВ єсть Бог и человѣк, но чинит нас причастниками Божіяго єстества своєго чрез дар всыновленія, то єсть начинаєт быти в нас началом житія надприроднаго, вьішшеєстественнаго, вьітискаєт в дуіігв нашей образ свой чрез пребьіваніє своє в нас и творит нас тВм самым членами Твла Христова" [Начатки догмато-нравоучителнаго богословія. - Почаїв, 1770. - С. 104-105].

46 Судячи з усього, Сковорода дуже неприхильно ставився не лише до раціоналізму просвітницького Гатунку, але й до раціоналізму схоластичного, який він іронічно називає тут "підлим квасом".

47 П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 34: 7.

48 Тут: той, хто сновигає. Пор. приказку: "Ходить, як припутень (сновигає)" [Номис, № 10945].

49 Парафраза Євангелії від св. Івана 5: 46. Пор.: (іцк во ввісте в^ров^/іи /ишігсеови,

B^pOBd/ІИ ВВКТЄ (оуВШ Й) /ИН'Е.

50 Євангелія від св. Івана 5: 46.

51 Цей текст справді цитували в тій формі, про яку каже Дука. Ось, наприклад, у Василя Суразького: "Яко сам Христос мовит: єсли бысте вѣрили Моісею, вѣрили бысте и мнв, той о мнв писал" [Суразький В. О єдиной, истинной, православной вѣрѣ. - Остріг, 1588. -Арк. 35 (зв.)-Зб (друга пагін.)].

52 Сковорода трактує ці старозаповітні та новозаповітні епізоди як речові гомологізми, годні засвідчити, що Мойсей та Христос - одне й те саме [див.: УшкаловЛ. Theologia exegetica// УшкаловЛ. Українське барокове богомислення. Сім етюдів про Григорія Сковороду. -Харків, 2001. -С. 120-121].

53 Книга Псалмів 79 (80): 2.

54 Книга пророка Іоїля 2: 2.

55 П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 33: 29.

56 Євангелія від св. Матвія 1: 1.

57 Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 15 (16): 4. Пор.: не соверХ совбрві й^ъ СЗ кровей.

58 Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 1: 13. Пор.: не СЗ крбв'в, ни СЗ покоти П/іотскЇа, ни СЗ покоти /иХжєскїа, но СЗ вга родйішсА.

59 Сковорода має на думці слова: И нлписл /ишігсей воздвижєнїа й^ъ й стлнві й^ъ, по С/іовеей гднгс (Четверта книга Мойсеєва: Числа 33: 2).

60 Можливо, Сковорода має на думці слова: не р^Х/И^гс (Послання св. ап. Павла до римлян 7: 15).

61 Євангелія від св. Дуки 10: 20.

62 Парафраза Євангелії від св. Матвія 12: 48-50. Пор.: кто єств літи /иоа, й кто сХтв врлтЇА /ИОА; Ѣ иже во ацк сотворйтъ вб/1К> оц^і /ИОЄГШ, иже ЄСТВ нл нвсё^ъ, той Вр<)ТЪ /ИОЙ, Й сестрі, Й /ИТИ (/ИЙ) ЄСТВ.

63 Ця думка не могла не здивувати Дуку, адже християнські богослови ніколи не врівнювали Мойсея та Христа, розглядаючи їх у префіїуральній стратегії. Скажімо,

Оріген (Про першооснови, IV, 24) писав: "Мойсей же, як ми віримо, слугує образом нашого Спасителя, Який Своїм другим законом, тобто євангельськими заповідями, приводить усе до досконалості" [Ориген. О началах. - Санкт-Петербург, 2007. - С. 356]. Зрештою, Стефан Яворський прямо стверджував: "Не может быти Моісей равен Христу" [Яворський С. Камень вѣры. - Київ, 1730. - С. 882].

64 Парафраза Послання св. ап. Павла до галатів 3: 28. Пор.: Н^сть іХдей, ни е/ыинъ: н^сть

рЛБЪ, НИ СВОБОДЬ.

65 Парафраза Послання св. ап. Павла до галатів 3: 28. Пор.: н^сть /иХжескїй пб/гь, ни женскїй: ВСИ БО ВЬІ єдино єсте (1) ^ртѣ ЇЙС'Ь.

66 П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 33: 27.

67 П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 33: 27.

68 Ця середньовічна притча має за прототип оповідання про Соломонові суди (батько ділить своє майно між синами так, що одному дістається якась нібито дрібничка, котра, як перегодом з'ясовується, є найбільшим скарбом) [див.: Мишанич О. Григорій Сковорода і усна народна творчість. - Київ, 1976. - С. 58].

69 Перша книга Мойсеєва: Буття 13: 16.

70 Трохи неточна цитата з Книги пророка Ісаї 66: 22. Початок вірша звучить так: Икоже БО...

71 Книга пророка Єремії 31: 7.

72 Очевидно, це парафраза Книги Псалмів 17 (18): 9. Пор.: В^ыде ды/иъ гн^во/иъ grun, й огнь СЗ лщ'а єгш восп/М/иенитсА. Пор. також: й й^ыде огнь СЗ гда (Третя книга Мойсеєва: Левит 9: 24).

73 Послання св. ап. Павла до ефесян 4: 24.

74 Можливо, Сковорода має на думці слова: сей єсть йстинный вгъ й живбтъ в^чный (Перше соборне послання св. ап. Івана 5: 20).

75 Пісня над піснями 1: 7.

76 Фразу "пшеницы, вина и елея" взято, очевидно, з молитовних текстів. Пор.: "Исполни домы их пшеница, вина и елея" [Могила П.