Українські традиції - Автор невідомий

«Дак скажіте, – говорить, – кого ви жолаєте?» «Ми, – кажуть, – жолаєм Євраха Хмельниченка». «Ще ж, – каже, – мойму Євраху Хмельниченку Тільки всього дванадцять літ од роду, Ще він возрастом мал, розумом не дійшлий». «Будем, – говорять, – попліч його дванадцять персон саджати, Будуть його добрими ділами наущати, Буде между нами, козаками, гетьманувати, Нам порядки давати». От тогді-то козаки добре дбали, Бунчук, булаву положили, Єврася Хмельниченка на гетьманство настановили, Тогді із разних пищаль погримали — Хмельниченка гетьманом поздоровляли. От тогді Хмельницький, як благословеніє синові здав, Так і в дом одправився І сказав йому: «Гляди ж, – говорить, – сину мій! Як будеш немного Ташликом-рікою гуляти, На бубни, на цуромки вигравати, Дак будеш отця живого заставати. А як будеш много Ташликом-рікою гуляти, На бубни, на цуромки вигравати, Дак не будеш отця живого заставати». Тогді ж то Єврась, гетьман молодий, Ташликом-рікою довго гуляв, На бубни, на цуромки вигравав, Додому приїжджав І отця живого не заставав. Тогді-то велів у Штоминім дворі На високій горі Гроб копати. Тогді ж то козаки штихами суходіл копали, Шликами землю виносили, Хмельницького похоронили; Із разних пищаль подзвонили, По Хмельницькому похорон зчинили. Тогді ж то козаки, поки старую голову Хмельницького зачували, Поти і Єврася Хмельниченка за гетьмана почитали, А як не стали старої голови Хмельницького зачувати, Не стали і Єврася Хмельниченка за гетьмана почитати: «Ей, Єврасю Хмельниченку, гетьмане молодий! Не подобало б тобі над нами, козаками, гетьманувати, А подобало б тобі наші козацькі курені підмітати!» Пісні
Ще не вмерла України…
Ще не вмерла України і слава, і воля, Ще нам, браття молодії,