Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

За необхідністю до матеріалів можуть додаватися й інші документи (на­приклад, клопотання батьківського комітету, фахівців центрів соціальних служб для молоді, працівників громадських організацій, що безпосередньо беруть участь у навчально-виховному процесі із засудженими, та ін.).

Зазначені документи, за винятком рішення педагогічної ради виховної ко­лонії, готуються та узагальнюються старшим вихователем відділення соціаль­но-психологічної служби, в якому тримається засуджений, та подаються на роз­гляд педагогічної ради виховної колонії. При цьому висновок лікаря оформ­люється не раніш, як за тиждень до дня засідання педагогічної ради.

11. Питання переведення засуджених з дільниці ресоціалізації до дільниці соціальної адаптації або з дільниці соціальної адаптації до дільниці ресоціалізації розглядається на засіданні педагогічної виховної колонії, яка приймає рі­шення про порушення відповідного клопотання перед начальником виховної колонії. Після розгляду поданих документів педагогічна рада передає їх з ви­тягами із протоколу засідання на розгляд начальнику виховної колонії не піз­ніше трьох діб від дня підписання рішення. Щодо поданих педагогічною радою документів начальник виховної колонії приймає відповідні рішення протягом тижня від дня подання, а у разі переведення засуджених з дільниці соціальної адаптації до дільниці ресоціалізації — у день подання.

Безпосереднє переведення здійснюється за постановою начальника вихов­ної колонії, яка оголошується засудженому під підпис і виконується черговим помічником начальника виховної колонії протягом доби після ознайомлення з нею засудженого. Документи розгляду з відповідною постановою долучають­ся до особової справи засудженого.

12. Засуджені, котрі тримаються у дільниці соціальної адаптації та допус­тили порушення установленого порядку відбування покарання, за які на них накладені стягнення правами начальника колонії, або котрі відмовляються брати участь в реалізації Індивідуальної програми підготовки до звільнення, за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби діль­ниці соціальної адаптації постановою начальника виховної колонії можуть бу­ти переведені до дільниці ресоціалізації.

У разі виникнення потреби в такому переведенні, начальнику виховної ко­лонії подаються на розгляд певні документи: довідка з особової справи з фабу­лою вчиненого злочину; характеристика з відповідним клопотанням началь­ника відділення соціально-психологічної служби, погоджена із заступником начальника з соціально-виховної та психологічної роботи; довідка про заохо­чення та стягнення засудженого; інші документи, що стосуються вказаного пи­тання; витяг з рішення засідання педагогічної ради виховної колонії.

13. Організація роботи дільниць виправних і виховних колоній регламен­тована цим кодексом, Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а також Методичними рекомендаціями ДДУПВП щодо організації роботи, пов’язаної із забезпеченням прогресивної системи відбування пока­рання в кримінально-виконавчих установах.

14. Про порядок переводу до дільниці реабілітації див. коментар до ст. 100 КВК України.

1. Засуджені, поміщені в дільницю карантину, діагностики і розподілу, про­тягом чотирнадцяти діб піддаються повному медичному обстеженню для ви­явлення інфекційних, соматичних і психічних захворювань, а також первин­ному психолого-педагогічному та іншому вивченню.

2. За результатами медичного обстеження, первинної психодіагностики і психолого-педагогічного вивчення та на підставі кримінологічної, криміналь­но-правової характеристики на кожного засудженого складається індивіду­альна програма соціально-виховної роботи, яка затверджується начальником колонії.

1. Дільниця карантину, діагностики і розподілу створюється в установі виконання покарань з метою первинного психолого-педагогічного вивчення особистості всіх новоприбулих засуджених, медичного нагляду за ними, спри­яння в адаптації до умов позбавлення волі та класифікації засуджених в ме­жах установи для визначення оптимальних умов відбування покарань.

2. Засуджені у дільниці КДіР тримаються у звичайних жилих приміщен­нях протягом 14 діб з моменту прибуття до установи. Гуртожитки забезпечу­ються інвентарем та іншими предметами за встановленими нормами. У при­міщеннях гуртожитків крім спальних кімнат обладнуються з розрахунку на кожне відділення обладнуються кабінети начальників відділень (вихователів), кімнати виховної роботи, приміщення для зберігання особистих речей засуджених, сушильні для одягу та взуття, приміщення для приймання їжі та збе­реження продуктів харчування з холодильниками, туалетні кімнати й додат­ково обладнується кімната для приймання лікарем. У виправних колоніях для тримання засуджених жіночої статі — кімнати особистої гігієни.

3. Дільницю КДіР очолює начальник, який призначається на посаду за ра­хунок штатної чисельності соціально-психологічної служби з числа найбільш досвідчених працівників. Він користується правами та обов’язками началь­ника відділення соціально-психологічної служби з урахуванням специфіки за­вдань, покладених на відділення КДіР. Загальне керівництво дільницею КДіР здійснює начальник установи, який забезпечує залучення до роботи з ново­прибулими засудженими представників відповідних служб установи.

Безпосередньо роботу начальника дільниці КДіР організовує заступник начальника установи із соціально-виховної роботи зі спецконтингентом. За­ступники начальника установи та начальники служб, які за функціональними обов’язками мають відношення до роботи із новоприбулими засудженими, по­винні відвідувати дільницю КДіР не менше одного разу на тиждень, про що робиться відмітка у відповідному журналі.

Для організації роботи з новоприбулими засудженими створюється робо­ча група, до складу якої обов’язково входять психолог і медичний працівник.

4. Тримання засуджених в умовах ізоляції (карантину) передбачає: а) ви­явлення у засуджених гострих хвороб, у тому числі інфекційних захворювань, попередження їх поширення серед інших засуджених; б) первинне вивчення даних про особу засуджених та їх психологічну діагностику; в) виконання про­грам ознайомлення засуджених з умовами та порядком відбування покарання; г) забезпечення особистої безпеки засуджених у період адаптації до умов по­збавлення волі.

5. Первинне вивчення даних про засудженого передбачає з’ясування: а) со­ціально-демографічних даних (вік, стать, стан здоров’я, ступінь непрацездат­ності тощо); б) кримінально-правових даних (відомості про вчинений злочин, попередню злочинну діяльність тощо); в) відомостей про окремі нахили, здіб­ності та фізичні особливості.

6. Психодіагностика провадиться шляхом вивчення психологічних влас­тивостей, процесів і станів засуджених з метою: а) поліпшення адаптаційних можливостей засуджених до умов відбування покарання, надання їм своєчас­ної психологічної допомоги; б) складання психологічної характеристики на кожного засудженого та розробка рекомендацій щодо особливостей організа­ції індивідуальної роботи з ними; в) виявлення та постановки