Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

ДДУПВП щодо класифікації засуджених та її врахуванні при формуванні відділень соціально-психологічної служби й організації індивідуально-профілактичної роботи з різними категоріями засу­джених вказується, що при формуванні відділень доцільно виходити з таких класифікаційних критеріїв: кримінально-правові; особистісні, тобто психоло- го-педагогічні; соціально-демографічні (вік, рівень освіти, соціальне положен­ня, рід занять до засудження тощо); медичні. При цьому визначальним крите­рієм повинен бути особистісний, оскільки поведінка засуджених визначається насамперед типом особистості, виразністю особистісних якостей. При розпо­ділі засуджених рекомендується знаходити оптимальне співвідношення між засудженими різних класифікаційних груп. Не бажано формувати відділення, наприклад, лише з осіб однакового віку та зі схожим кримінальним минулим, оскільки це може призвести до групової замкненості та формування серед них негативних ціннісних орієнтацій.

Залежно від наявності в засудженого певних класифікаційних ознак скла­дається індивідуальна програма соціально-виховної роботи та визначаються форми й методи виховної роботи.

4. За вказаними Методичними рекомендаціями, до кримінально-правової характеристики слід записати характер вчиненого злочину та криміногенну зараженість особистості (тобто глибину і стійкість антисуспільної спрямова­ності особистості). Залежно від характеру вчиненого злочину (склад, мотив і засоби вчинення) пропонується виділяти групи осіб, засуджених за:

а) корисливі злочини — крадіжка, шахрайство та деякі інші кримінальні способи заволодіння чужим майном без застосування насильства;

б) агресивні (насильницькі) некорисливі злочини — всі види криміналь­ної агресивної поведінки, крім тієї, яка має корисливу мету. Серед них передусім виділяються: агресивні злочини проти життя, здоров’я та статевої недотор­каності, честі та гідності особи; насильницькі дії, що кваліфікуються в законі як зазіхання на державу, громадську думку, громадський порядок і порядок управління. Агресивна поведінка може здійснюватися без фізичного або пси­хічного насильства (вандалізм, посягання на честь, гідність, волю та інші пра­ва людини);

в) корисливо-насильницькі злочини — бандитизм, грабежі, розбої, вимаган­ня тощо.

г) економічні злочини — корисливі зазіхання на чуже майно, які проявля­ються в розкраданні цього майна шляхом привласнення, розтрати та зловжи­вання службовим становищем, а також інші корисливі злочини службовців і підприємців;

ґ) неагресивні злочини — правопорушення у галузі правосуддя, порядку управління, громадського порядку та громадської безпеки тощо. До цієї ж гру­пи злочинів відносять злочини, вчинені з необережності.

5. Залежно від криміногенної зараженості засуджених рекомендується ви­діляти:

а) послідовно-криміногенний тип — формується в мікросередовищі, де нор­ми моралі і права систематично порушуються. Злочин випливає зі звичного стилю поведінки і зумовлюється стійкими антисуспільними поглядами, уста­новками та орієнтаціями суб’єкта. Як правило, ситуація вчинення злочину ак­тивно створюється такими особами. У відношенні цих осіб можна з більшою мірою достовірності прогнозувати негативну поведінку в місцях позбавлення волі, прагнення пристосувати у своїх інтересах інших засуджених;

б) ситуативно-криміногенний тип — характеризується порушенням мораль­них норм та вчиненням правопорушень незлочинного характеру; формується та діє в суперечливому мікросередовищі. Злочин значною мірою зумовлений несприятливою соціально-економічною, моральною або правовою ситуацією (перебування у злочинному формуванні, конфлікти з іншими особами тощо). До злочину таку особу призводить його мікросередовище та попередній спо­сіб життя, закономірним розвитком якого є ситуація вчинення злочину. Пове­дінка таких засуджених суперечлива. Вони діють в основному стихійно. У да­ному типі переважають особи, які зловживають алкоголем, наркотичними за­собами;

в) ситуативний тип — це засуджені, які вчинили злочин під вирішальним впливом ситуації, деякою мірою для них незвичної і в якій іншими суб’єктами порушуються встановлені норми поведінки. Аморальні елементи свідомості й поведінки такої особистості виражені незначно. У той же час такі засуджені мо­жуть виправдовувати свою і чужу протиправну поведінку, оскільки не знають правомірних і моральних засобів вирішення конфліктів.

6. При здійсненні класифікації засуджених за їх соціально-психологічною (особистісною) характеристикою, Державним департаментом України з пи­тань виконання покарань пропонується враховувати такі критерії, як: рівень суспільної небезпеки; сформованість правосвідомості та рівень моральної за­недбаності; ставлення до умов відбування покарання; наявність або відсутність лідерських якостей. Виходячи із ступеня виразності в особистості засуджено­го вказаних властивостей, умовно виділяють шість класифікаційних груп за­суджених і, відповідно, пропонуються рекомендації щодо диференційованого виправного впливу на них.

До першої групи відносять засуджених з позитивною соціальною установ­кою, сильним типом особистості, лідерськими якостями. Характерні риси дано­го типу особистості: досить високий рівень інтелекту, що дозволяє здійснюва­ти надійний контроль над емоціями; висока стійкість структури особистості; прагнення до організаторської діяльності; високий рівень мотивації, спрямо­ваної на досягнення мети; відсутність виражених агресивних тенденцій; розви­нуте почуття соціальної чуйності; товариськість; спроможність до швидкого пристосування до навколишнього середовища та оточуючих; позитивне став­лення до праці.

Друга класифікаційна група — це засуджені, які мають потенційно пози­тивні соціальні установки, слабкий тип особистості, легко піддаються чужому впливу, лідерські риси в них відсутні. Характерологічні риси цієї категорії в основному збігаються з першою групою, відрізняючись від неї наявністю та­ких якостей, як завищена оцінка власних чеснот, соціальна наївність.

Третя класифікаційна група включає засуджених, які не мають вираже­них особистісних якостей (так зване «болото»). Приблизно кожний третій представник даної групи характеризується наявністю стійко виражених пси­хічних відхилень від норми. Вони можуть виявлятися в перекрученому сприй­нятті дійсності, виникненні ідеї переслідування, що за певних умов може су­проводжуватися неадекватними поведінковими реакціями аж до криміно­генних.

У четверту групу об’єднуються засуджені, які мають асоціальні установки, слабкий пристосовницький (конформний) тип особистості, без чітко вираже­них задатків лідерства. Для представників даного типу характерною називаєть­ся наявність психічних відхилень, що ускладнюються наявністю таких якостей: схильність до вживання алкоголю, що нерідко призводить до значної алко­гольної зміни особистості; погано стримуваної імпульсивності в поведінці; не­прийняттям і ворожим ставленням до існуючих соціальних норм; нездатністю регулювати конфліктні ситуації примирливо; цинізмом, упередженим ставлен­ням до оточуючих.

П’яту класифікаційну групу складають засуджені з асоціальними установ­ками, сильним типом особистості. Характерними рисами представників даної групи вважаються: егоцентризм; стійка схильність до порушення вимог; зло­чинність; низька соціальна чуйність; упереджене ставлення до оточуючих. За­суджені цієї групи, як правило, рідко допускають грубі порушення режиму, ве­дуть дещо замкнутий спосіб життя, піддаються впливу неформальних лідерів як позитивної, так і негативної спрямованості.

Шоста класифікаційна група включає засуджених, які мають асоціальні установки, сильний тип особистості з об’єктивними задатками лідерських якостей і прагнуть