Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

рів­ня безпеки за злісне порушення установленого порядку відбування покаран­ня; в) засудження за корисливо-насильницькі злочини (бандитизм, грабіж, роз­бій, вимагання); г) засудження за вчинення умисного злочину середньої тяж­кості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; ґ) нетактовність і грубість з представниками адміністрації колонії; д) висока криміногенна за­раженість (тобто глибина і стійкість антисуспільної спрямованості особис­тості), послідовно-криміногенний тип особистості; е) підвищена агресивність, погано стримувана імпульсивна поведінка, упереджене ставлення до оточу­ючих.

5. Підставою для направлення засудженого до дільниці посиленого конт­ролю є клопотання начальника відділення соціально-психологічної служби дільниці КДіР і постанова начальника колонії, погоджена зі спостережною ко­місією.

За наявності підстав питання про направлення засудженого до дільниці посиленого контролю розглядається на засіданні профілактичної комісії ко­лонії. Для цього готуються такі документи: а) клопотання-характеристика, підписана начальником відділення соціально-психологічної служби дільниці КДіР і погоджена із заступником начальника колонії з соціально-виховної та психологічної роботи; б) психологічна характеристика; в) довідка про заохо­чення та стягнення; г) опитувальний аркуш з пропозиціями першого заступ­ника начальника колонії, заступника начальника колонії із соціально-вихов­ної та психологічної роботи, начальника відділу нагляду та безпеки, начальни­ка оперативного відділу, начальника медичної частини; ґ) у разі необхідності рапорти, пояснення та клопотання інших представників адміністрації; д) ме­дична довідка.

Засуджений, на якого підготовлені відповідні матеріали, заслуховується на засіданні профілактичної комісії, йому надається можливість дати необхідні пояснення.

6. Термін перебування засудженого у дільниці посиленого контролю визна­чається комісією виходячи із сукупності зазначених критеріїв, ступеня вира­ження негативних властивостей особистості засудженого та його криміноген­ної зараженості. Початковий термін перебування засудженого у дільниці по­силеного контролю рекомендується призначати від трьох до шести місяців.

Рішення комісії оголошується засудженому під розпис, про що робиться відмітка на відповідній постанові. У разі відмови ставити підпис у відповідній графі постанови робиться відмітка «від підпису відмовився», що затверджу­ється членами комісії.

Засуджений має право оскаржити рішення адміністративної комісії коло­нії, однак подання скарги не зупиняє його переведення до дільниці посилено­го контролю. Адміністрація колонії надає засудженому можливість у встанов­леному порядку повідомити про своє направлення до дільниці посиленого кон­тролю близьких родичів, адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи (про визначення вказаних фахівців у галузі права див. комен­тар до ст. 8 КВК).

7. Після прийняття рішення про направлення засудженого до дільниці по­силеного контролю на такого засудженого, поряд з Індивідуальною програ­мою соціально-виховної роботи (складається на всіх засуджених), начальни­ком відділення соціально-психологічної служби дільниці КДіР і психологом складається спеціальна індивідуальна програма — «Програма індивідуальної роботи із засудженим у дільниці посиленого контролю», яка передбачає захо­ди індивідуально-виховного, психотерапевтичного та психокоригуючого ха­рактеру (детальніше див. коментар до ст. 97 КВК), яка долучається до Індиві­дуальної програми соціально-виховної роботи.

8. До дільниці посиленого контролю засуджені можуть бути переведені і з дільниці ресоціалізації. При вирішенні цього питання для адміністрації виправної колонії окрім загальних критеріїв визначальними є також такі: а) без­успішність інших заходів виховного впливу; б) перебування засудженого про­тягом року на обліку як злісного порушника встановленого порядку відбу­вання покарання; в) поміщення протягом року три та більше разів до дисци­плінарного ізолятора; г) незадовільне ставлення до праці; ґ) перебування на профілактичному обліку як особи, що підтримує злочинні традиції, схильна до втечі, схильна до нападу на адміністрацію, схильна до організації, провоку­вання та участі у групових протиправних діях, схильна до вживання та ви­готовлення алкогольних напоїв, схильна до вживання, зберігання та розпо­всюдження наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, схиль­на до організації та участі в іграх з метою отримання матеріальної або іншої вигоди.

Для розгляду на засідання профілактичної комісії колонії питання про на­правлення засудженого до дільниці посиленого контролю поряд з документа­ми, вказаними у ст. 94 КВК України, додаються: а) індивідуальна програма со­ціально-виховної роботи; б) виписка з протоколу ради колективу відділення соціально-психологічної служби; в) опитувальний аркуш з пропозиціями пер­шого заступника начальника колонії, заступника начальника колонії з соціа­льно-виховної та психологічної роботи, заступника начальника колонії з працевикористання, заступника начальника колонії з комунально-побутового та інтендантського забезпечення, начальника відділу нагляду та безпеки, началь­ника оперативного відділу, начальника медичної частини.

9. У дільниці соціальної адаптації тримаються засуджені, які правомірно себе поводять і сумлінно ставляться до праці і яким до звільнення залишаєть­ся не більше шести місяців. До дільниці соціальної адаптації також перево­дяться засуджені, які крім зазначених основних критеріїв, як правило: а) не менше півроку трималися у дільниці ресоціалізації; б) закінчили навчання у загальноосвітній середній школі чи професійно-технічному училищі або яким до закінчення навчального року в загальноосвітній школі залишилося не біль­ше трьох місяців; в) мають формальні підстави для умовно-дострокового зві­льнення від відбування покарання не більш як через шість місяців.

Не переводяться до дільниці соціальної адаптації особи, які: а) засуджені за вчинення злочину після звільнення від відбування покарання у виді позбав­лення волі; б) засуджені за вчинення умисного злочину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; в) були переведені до дільниці соціальної адаптації і за допущені порушення переведені до дільни­ці ресоціалізації; г) перебували (перебувають) на профілактичному обліку як схильні до втечі, фізичного насильства щодо інших засуджених, створення конфліктних ситуацій у середовищі засуджених, фізичного опору адміністра­ції виховної колонії; ґ) перебували на профілактичному обліку як злісні по­рушники встановленого порядку відбування покарання та були зняті з обліку менш як за два роки до настання терміну можливого переведення до дільниці соціальної адаптації; д) за висновком психолога (психіатра) мають високий ступінь тривожності, агресії (зовнішньої та внутрішньої), схильні до спонтан­них поведінкових реакцій, імпульсивної погано стримуваної поведінки; е) за­суджені, які не пройшли повний курс лікування венеричної хвороби, алкого­лізму чи наркоманії (токсикоманії).

10. Для розгляду питання про переведення засуджених з дільниці ресоціалізації до дільниці соціальної адаптації начальнику виховної колонії пода­ються такі документи: а) заява засудженого з проханням про переведення його для відбування покарання до дільниці соціальної адаптації; б) довідка з осо­бової справи з фабулою вчиненого злочину; в) характеристика з відповідним клопотанням старшого вихователя, погоджена із заступником начальника ко­лонії з соціально-виховної та психологічної роботи; г) довідка про заохочен­ня та стягнення засудженого; ґ) аркуш висновків психолога, оперативного працівника, начальника