Квіти в легендах і переказах - М. Ф. Золотницький
Але й на полях битви не знайшлося достойнішої за імператрицю Августу, тому їй же по закінченні війни вона і була вручена.
Та не лише імператриці судилося одержати троянду з поля битви, таку ж троянду одержав імператор. Це сталося 19 серпня 1870 року в Горзі, невеликому містечку неподалік Седана.
Біля відкритого вікна одного з сільських будиночків сидів важко поранений офіцер, тримаючи у неушкодженій руці троянду. Раптом залунали голоси: «їде, їде король!» І біля самого вікна справді з'явився король. Миттю спалахнуло обличчя молодого офіцера, і, не знаючи, як висловити свою глибоку відданність, може, прощальний привіт улюбленому монархові, він кинув йому єдиний скарб, котрим даної хвилини володів,— свою троянду!
Король наказав підняти троянду, вклав її в петлицю, і доказом того, що він не забув про подарунок, свідчить власноручний лист, надісланий ним згодом полковникові фон Цедліцу, котрий і кинув йому ту троянду.
«Із вдячністю згадуючи пам'ятну хвилину, коли, будучи важко пораненим в Горзі 1 9 серпня 1870 року, ви, при проїзді моєму поблизу вашого смертного одра, піднесли мені троянду, надсилаю вам при цьому мій портрет. Хай знатимуть у пізніший час, як ви згадали у важку хвилину про вашого государя і як государ залишився вам за це вдячний.
Різдво 1871 р. Король Вільгельм».
Іншою згадкою про цю троянду слугує пам'ятник, поставлений в Горзі. Він зображує скелю, напівприкриту національним пруським чорно-білим знаменом. Угорі, посередині, лежить шолом піхотинця, обвитий дубовим вінком, листя якого зрошені сльозами. До шолома схилено ор'ден залізного хреста із стрічкою. А внизу, під усим тим, посередині широкої золотої рами вміщена виготовлена з матового срібла троянда імператора.
Переходячи, на завершення, до Росії, слід сказати, що до нас троянда уперше потрапила лиш у XVI столітті, як про це ми дізнаємося із записок «Rerum Moscovitarum Commentarii» німецького посла барона Герберштейна при російському дворі у 1517 — 1526 роках. Троянда, звичайно, була тоді надбанням лиш царського двору й деяких сановних осіб, а народ не знав про неї.
Проте деякі німецькі вчені вважають, що «русальна седмиця», яка святкується в українців та білорусів споконвіку, походить від римських розалій, котрі спочатку перейшли до слов'янських племен на Балканському півострові, а вже звідти до нас. Ця седмиця, як відомо, бере свій початок від язичницьких часів, збігається зі святом св. Трійці, під час якої й досі в балканських слов'ян зберігся звичай кидати троянди з церковної дзвіниці.
Про русалії неодноразово згадується в різних старовинних літописах, між іншим і в Нестора, котрий у літописі 1067 року, повстаючи проти язичницьких забобонів, каже, що диявол відвертає людей від Бога «трубачі й скоморохи, гусльми й русаліями». Ці свята супроводжувались танцями, музикою й ряженням. Існує навіть думка, що й назва русалок походить від русалії, оскільки вони, за народним повір'ям, виходять з води саме на Трійцю й лише після цього дня починають розгулювати по землі й живуть у лісі на деревах.
Що стосується троянди, то вона, як окраса наших садів, з'являється за Петра І й особливо за імператриці Катерини II, про що свідчить такий курйозний випадок.
Одного разу за царювання імператора Миколи Павловича генералові Клінгену було доручено супроводжувати матір вінценосця, імператрицю Марію Федорівну, в Царське Село. Прогулюючись парком, генерал здивувався, побачивши вартового з рушницею, котрий охороняв зовсім порожнє місце біля доріжки. Зацікавившись цим явищем, генерал звернувся із запитанням до усіх придворних: «Чому він там стоїть?» — але ніхто не міг йому пояснити, лише відповідали, що так належить за регламентом. Тоді він почав з'ясовувати у С.-Пе-тербурзі, у вищого начальства й отримав відповідь, що на цьому посту вартові стоять уже понад 50 років і що в наказі зазначено: «Зберігати пост за 500 кроків од східного павільйону».
Приїжджаючи час од часу до Царського Села й майже щоразу оглядаючи загадкове місце, яке охоронялося, генерал поступово зацікавив цим фактом усіх, навіть саму імператрицю. І якось він, нарешті, дізнався від неї ось що.
Виявилося, що вартового поставлено тут за наказом імператриці Катерини II, котра, гуляючи одного разу садом, помітила чудову, щойно розквітлу троянду, і, вирішивши подарувати її наступного дня одному з онуків, наказала поставити до неї вартового, щоб її ніхто не зірвав. Та назавтра вона забула про чудову троянду, а вартовий так і лишився.
Минали роки, давно померла імператриця, давно пропав і сам трояндовий кущ, а вартові й далі міняли один одного на тому місці, де він колись виріс.
Після цього випадку таємничий пост вартового був скасований.
Іще зазначимо, що досить поширене російське прізвище Розанов теж походить від троянди-рози. Один із носіїв цього прізвища розповів нам таке.
Відомий російський вельможа й перший російський канцлер граф Г. І. Головкін був пристрастним любителем садівництва, особливо ж троянд. І ось, щоб вирощувати їх, він започаткував у своєму підмосковному маєткові, селі Клевині (Серпуховського повіту) чудовий трояндовий сад і для догляду за ним навіть виписав з Англії садівника. Проте англієць сам-один не в змозі був упоратися з усім садом, тому
зо
на допомогу йому виділили кілька російських кріпаків. Один із них невдовзі настільки збагнув науку догляду за трояндами, що перевершив самого англійця. Граф був від нього в захопленні, відпустив і кріпака і всю його сім'ю на волю й повелів надалі іменуватися Роза-новим. Саме від того садівника й ведуть свій родовід більшість людей із цим прізвищем.
ТРОЯНДА ОСТАННІМ ЧАСОМ
У се, що ми оповіли до цього часу про троянду, стосувалося, головним ЧИНОМ, троянди центифольної Й МОХОВОЇ-тих чудесних махрових троянд, котрі колись були окрасою наших старовинних поміщицьких садів і парків.
Сучасні троянди — чайна, бурбонська, ремонтантна, з усіма їхніми численними гібридами, з’явилися значно пізніше. Це, переважно, вже діти наших днів.
Чайну троянду, названу так за свій дивовижний чайний запах, привезли в Європу лиш на початку XIX століття, причому, рожеву — у 1860 році з Ост-Індії, а жовту — у 1824 році з Китаю.
Від схрещення цих двох видів й одержано ті сотні, навіть тисячі гібридів чайних троянд —- поширеної рослини сучасних квітників.
До них зараховують знамениті троянди: Marechal Niel, La France, Caroline Testoul, La belle Siebrecht, Gloire de Dijon, Souvenir d’un ami, Kaiserin та сотні інших.
