Наша дахозносна весна - Анна Харламова

Лейла.

 Мен.

  Минуло два дні.

  ЗАЧИНЯЄМО дверцята автівки і махаємо нашій братії, яка прийшла нас проводити у нашу подорож. В моїх очах сльози, але це минає, коли я відчуваю міцну руку на своїй та ловлю усмішки дорогих людей. 

   Рушаємо і кричимо - “До зустрічі!”.

   Лука неймовірний водій. Авто муркоче та слухає його, немов кошеня. Я стискаю його руку і торкаюсь щічкою його плеча. Він цілує мене в маківку і я усміхаюсь. 

   День сонячний, чистий з ароматом весни. Попереду дорога, з боків ліс та бухта, а в горі жодної хмаринки. Через опущені вікна шкіри торкається теплий вітерець, і я на мить заплющую очі. Я ловлю хвилю під назвою - відпустка. Розплющивши очі, дивлюсь на Луку, який одягає сонцезахисні окуляри і від цього мені кортить запитати, як дівчаткам на концерті Елвіса. От-от і я знімлю трусики, і кину їх йому. Це звичайно не новина… трусики я перед Лукою скидаю кожного дня… буває кілька разів на день. Проте - в автівці ми цього ще не робили. Ловлю себе на думці, що в цій подорожі - ми повинні вкрасти “цноту” автівки. 

   Випростовую ніжки і кладу їх перед лобовим склом. Я в коротких шортиках, нігтики на ногах червоні і їх торкається сонце. А за мить мої ніжки пестить не лише сонце, але і пальці Луки. В цю мить я можу з впевненістю сказати - “Життя прекрасне!”. Я теж одягаю окуляри і насолоджуюсь доторками коханого чоловіка, теплим вітерцем та ароматом лісу. Нещодавно пройшов теплий дощ, і тепер аромат лісу невгамовно дарує свої пахощі, які змішуються з ароматом вологої землі. Я наповнюю легені чистим повітрям, і повільно видихнувши, кажу.

   — Ми можемо іноді змінювати маршрут? — Цікавлюсь я, дивлячись на Луку, який погладжує мені стегно. 

   — Якщо буде таке бажання, то чому б і ні?! — Він повертає голову у мій бік. — Ти б хотіла десь конкретно зупинитись?

   — Не знаю… просто запитую. Я не багато подорожувала… тому… — Я знизаю плечима. — Можна заїхати у Вермонт. 

   — Хороша ідея. Через кілька годин вирішимо куди повернути. — Лука дивиться на дорогу і додає. — Я теж особливо ніде не бував. Хіба що в тітки в Міссісіпі, Каліфорнії… ну, і як ти знаєш, у Вегасі. 

   — В тебе є тітка в Міссісіпі?

   — Так. Татова сестра. — Лука знову дивиться на мене і додає. — Може вона вже там і не живе. Я її бачив, коли мені було сім років, тож… на цьому і закінчились мої подорожі. 

   — У нас буде багато подорожей та спогадів. У нас, як у родини. — Усміхаюсь, і беручи руку Луки в свою, підношу її до щоки. Трусь немов кошеня об неї, а потім цілую у відкриту долоню. Він усміхається, а потім підносить мою руку до своїх губ і цілує мої пальчики. Ми ніколи не приховували свою ніжність та пристрасть одне від одного, ми завжди були вільними поруч одне з одним. Я вважаю, що це благословення, коли ти можеш сказати, торкнутись та поділитись тим, що на серці так, як ти цього хочеш. Нам пощастило - у нас це є. Між нами тепла ніжність, чуттєвість та дахозносна пристрасть. 

   — Звісно. У нас буде багато подорожей… і багато чудових спогадів. 

   — Один із багатьох спогадів… я вже планую. — Я кусаю губу, і Лука ловить сигнал. 

   — І що це за такий спогад ми маємо створити? 

   Лука знову кладе свою гарячу руку на моє стегно і подушечками пальців пестить його внутрішній бік. Я відчуваю тепло там унизу… Це виходить щоразу, як тільки Лука торкається мене… чи дивиться своїми зеленими, як трава очима. Я завжди готова до сексу, коли б він тільки не забажав. Хоча, до Луки - я не розуміла, що люди знаходять в ньому. Але коли в моє життя прийшов Лука, коли навчив мене любити своє тіло, бо його любить він - я відкрила себе з нового боку. Він нереальний коханець. Він мій коханий. І секс з ним - це мій персональний наркотик. Іноді мені мало двічі… тричі на день сексу - він зробив з мене ненаситну та вічно голодну. Тепер хай з цим і розбирається. 

   — Наше авто “цнотливе”.

   Лука дивиться на мене, а потім вибухає сміхом. Тембр його голосу заповнює авто, і ця приємна вібрація оселяється теплом у грудях. 

   — “Цнотливе” авто? — Перепитує він.

   — Саме так. Ми маємо це виправити.

   — І ти натякаєш?...

   — На гаряче заняття коханням… 

   — Тобто добряче тебе відтрахати, щоб авто втратило “цноту”?

   Я хитаю головою і Лука знову сміється. 

   — Саме так!

   — Ну, це я можу. 

   Він цілує знову мої пальчики, і цей контраст ніжності та пристрасті розливається солодкою нугою в моїх грудях. 

   — Коханий, ти попередив, що можеш запізнитись на кілька днів?

   — Так. Тим паче… якщо ти не забула я один із босів?! — Усміхається мені ніжно і запитує. — А скільки в тебе запасних днів?

   — Днів п'ять у мене точно є, це не рахуючи трьох днів. 

   — Твоя виставка через місяць… Встигнеш ще з двома роботами?

   — Якщо ти попозуєш - тоді неодмінно!

   Лука усміхається ще ширше, і на його шоці з'являється ямочка. Обожнюю її. В неї потрапляє промінь сонця і це зачаровує. 

   Я готую виставку своїх робіт. Це друга за три роки. Але, якщо перша виставка була трохи стриманою, то тут я покажу увесь свій характер. Тобто продемонструю, що я люблю секс та голі тіла. Мої нові роботи в стилі ню, тож… я і пишаюсь собою, і хвилююсь одночасно. Ніколи не знаєш, як сприймуть люди щось нове від тебе, але я пишаюсь своїм новим кроком. Я завжди хотіла писати саме такі картини. І от - я це роблю. 

   Якщо моя робота дозволяє мені затриматись на кілька днів у подорожі, то Лука, як бос має контролювати все в автомайстерні. Хоч він і один з босів, він сам все ремонтує і отримує від цього задоволення. А ще він майструє байки, і один от-от завершить, і він буде для нас. Я вже не можу дочекатись, коли сяду позаду Луки обніму його довкола талії, моє волосся буде розвивати вітер, і ми швидко будемо їхати по трасі на супер-байку. Від однієї думки розпливаюсь в усмішці.