Наречені на свята - Лана Кохана

— Я зробила це! — скинула догори кулачок я.

— Тільки лижі…

— Що «лижі»?

Озирнувшись, я помітила, що впала на паличку і та розкололася навпіл.

— Трясця… Треба купити інші, поки Злата мене не прибила.

— Взагалі-то це твої.

— Мої?

— Як і лижі, — кивнув Тиміш.

Я прискіпливо змірила оком власне знаряддя:

— А хіба вони не тріснули докупи з моєю рукою?

— Тріснули. Це нові.

— Ха… — видихнула я хмаринку пари, а за мить перевела погляд на Тимоша, усміхнулася: — Дякую.

— Завжди будь ласка, — зняв уявний капелюх він. — Але палички все ж треба замінити. І чим швидше ми впораємося, тим довше ще потренуємося.

Я заскімлила — Тиміш хихикнув і почав збирати трісочки, що колись були палицею.

Садист.