Наречені на свята - Лана Кохана

— Тоді б вже «Руда, гарна дупця». Ай!

Це я зробила крок назад, наступивши йому на ногу. Добралася до куртки й заходилася нишпорити по кишенях, аж поки не докумекала, що смартфон у сумці, й не відхилила вхідний.

— А ті, що вчора були, як підписані? — обернулася тоді до Тимоша. — «Білявка» і «Чорнявка»? У тебе волосяний фетиш, чи шось типу того?

— Ні, Діана була підписана як «Знаєш 134», бо, здається, це її улюблене слово. За час нашого спілкування вона використала його сто тридцять чотири рази. — Він качнув головою: — Тепер вже сто сорок разів.

— А друга?

— «Футбол 3-10».

— Чому «три-десять»?

— Ти, певно, не оціниш, якщо я скажу, що це ребус пози, в якій ми…

Я промовисто-рвучко впихнула Тимошеві його телефон.

— Але тепер вони ніяк не підписані! Я видалив їхні номери з контактів.

— Бо з ними більше спати не планував, а зі мною такий варіант не виключено?

— Бо для тебе є місце у моєму житті, а для них — ні. І поки ти знов не почала жбурляти в мене камінням, нагадаю, що я в тебе взагалі підписаний як «Небезпека ЗПСШ».

— Так то старий номер! — войовничо махнула смартфоном я.

— Так це теж старий! — стенув плечима Тиміш. — Твій старий.

— Я підписала тебе так після того, як ти кинув мене, а сам у гульвіси подався.

— Цікаво як, то це я тебе кинув? — скинув брови він. — А як щодо «Мені було потрібно це, щоб викинути Макара з голови»? Ти ж буквально сказала, що між нами був тільки секс!

— І ти зголосився, що нічого більше бути й не могло!

Стягнувши куртку з вішака з якимось неправильним, нехарактерним для цілого одягу тріскотом, я наспіх сунула ноги в чоботи. Натисла на дверну ручку, але серце гупало в грудях, тож наостанок я обернулась і виплюнула:

— Сподіваюсь, акторка твоя забуде текст за першої ж зустрічі з твоєю мамою!

Примітки:

[1] Харківський національний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського.