Під одним дахом з Рудою - Олександра Малінкова

    Що ж в ньому є такого на що так зреагувала? Злякалася, відштовхнула тоді від себе, прикриваючись популярністю та амбіціями. А зараз сама ініціюю й починаю, але вже геть по дорослому. 

       Цікавість бере гору. Те що буде потім - байдуже, як і наслідки. Просто маю це відчути…

       Відчути разом з ним.

- Чому ти не хочеш, щоб я тобі допомогла? 

- Мені приємно робити це для тебе! - Обернувся до мене. - Завжди уявляв, що буду готувати ось так для дівчини, яка мені не байдужа.

- То я не байдужа?

- Так! - Ніжно посміхнувся. - А ти ще не зрозуміла?

- Ні-ні! - Протягнула і склала губки бантиком! - А Марія? - Запитала й затамувала подих.

- А що Марія? - Здивовано запитав.

- Просто я бачила як ви цілувалися! -Ох, навіть дихати перестала, шалений викид адреналіну в кров.

- А-а, ти про той вечір! - Протягнув з сумом. - Я нагадав їй потім, що мені подобається зовсім інша дівчина, вона перепросили й ми вирішили лишитися друзями. Навіть допоміг їй познайомитися з хлопцем, який їй сподобався.

- Он як… - Вдихнула, напруга поволі почала відпускати. 

- Треба зайвий раз уточнювати хто ця дівчина? - Глузливо запитав. 

- Ні!

- От і добре! Ти здається хотіла допомогти, то розклади будь-ласка тарілки та прибори, будемо вечеряти.

- Добре! - Киваю. Цікаво, це він зараз зіскочив з теми яка йому неприємна, зайнявши мене щоб я менше базікала?

     Мабуть вперше в Скадовську я відчула себе так вільно і такою окриленою. Навіть не збрехаю, якщо додам - закоханою…

_________________

❤️