Сучасні амазонки - КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

   - Тому що, - посміхнулася Веста, - Зіна мене б попередила, в першу чергу, що мене хочуть вбити, а вже потім решту. Тож, я не можу бути тією відьмою. Хоча, якщо ті дурні амазонки вбили її коханого, то я її не звинувачую.

   - Я думаю, - заявила Ра Он, - що якщо хтось і є реінкарнацією відьми Ія, то це – Рита. – Тріо на неї вирячилося. – Ну, подумайте самі. Вона не любить сучасних амазонок. Може вони щось від неї відчували і тому робили їй капості. А ще, вона відчула, що Радомир в образі Б’янки  за допомогою чарів змінив собі зачіску. З посередніми здібностями вона б цього не помітила.

   - А ще, - погодилася Веста, - Рита щороку уникала з’їздів сучасних амазонок, а цього року - приєдналася до них. Але невже, вона погодиться вбити свою власну доньку у такий жахливий спосіб, лише заради панування над світом?! – Здригнулася дівчина.

   - Хто – «вона»? – Перепитала Ра Он.

   - Пані Травень, - відповіла панна Гроза. – Решта двійко голів ніколи б не додумалися до такого.

   - Не думаю, - манірно сказала панна Кан, - що це – пані Травень. Що? Вони з Ритою мені вдвох подобаються, - Андромеда відчула роздратування, чи лише – ревнощі? Рита була майже така ж гарна, як Веста.

   - Але акторка Крушельницька та інша, як її? Орися Матвійчук? – Уточнив Радомир, - вони б не додумалися до такого!

   - Все одно, - скривилася сестра колишнього мафіозі, - моя інтуїція підказує мені, що вбивця – не пані Травень. Але, у будь-якому разі, ми маємо зробити так, щоб нещасну не вбили. Є якісь ідеї?

   - Ми ж не можемо прийти до неї та сказати, щось на кшталт: «Люба Рито, тебе намагатимуться вбити через те, що ти – реінкарнація давньої відьми Ія»,  - здригнувся Радомир.

   - Можна, - запропонувала Веста, - подарувати Риті якійсь сувенір, що відчуватиме, чи їй загрожує небезпека.

    - Тоді, це - мають бути якісь вироби зі срібла, - констатувала Ра Он. – Що?! У мене срібні браслети почорніли, і Рита сказала, як їх відновити. Тож, мабуть вона – фанатка срібних прикрас.

   - А чому ти не вдягаєш інші? – Уточнив Радомир.

   - Ти геть  - неуважний, через цей свій образ Б’янки! – Фиркнула Ра Он. – Я одягала браслети на концерт того рок-гурту, що облив мене водою. – Амі скривилася, - але вони такі, що дзвенять. Тож, я їх не вдягаю, щоб мене не почули, якщо я не хочу привертати до себе увагу. Тобто, як я пересуваюся.

   Магічне тріо начаклувало магічну срібну каблучку. Андромеда відчувала себе зайвою на цьому святі срібно-магічного життя. Схоже, ці троє вважали Риту своєю ріднею, на відміну від неї, Андромеди.

    Радомир, як «Б’янка», яка хотіла подякувати Риті за те, що дівчина її (насправді – його) не виказала, підійшов до кабінету. Ра Он та Андромеда вказали хлопцеві, щоб входив. Він кивнув, постукав у двері та, не чекаючи запрошення увійшов.

   Що ж, так йому і треба! Замість гарної Рити, за столом сиділа, може й гарна, але й не особлива дівчина з пофарбованим у пурпуровий колір волоссям.

  - А де – Рита?! – Від шоку, «Б’янка» лише це спромоглася вичавити з себе.

  - О, у Рити якісь термінові справи, тож вона викликала мене, щоб я її замінила, - пояснила перелякана новенька. – Сподіваюся, за два дні, дівчата лише отримають подряпини, бо, як лікар я -  більше схожа на коров’ячий коржик, ніж на медсестру. А що ви хотіли? – Уточнила вона.

   - Просто привітатися, - наче справжнє тріо, відповіли: Андромеда, Ра Он та Радомир у вигляді Б’янки.

  - І що далі? – Запитав хлопець, коли вони втрьох опинилися в коридорі.

  - Сподіваюся, - відповіла Андромеда, - Риту це врятує, і не затягне у печеру вбивці.

  - Навряд, - скептично відповіла Ра Он. – Але це дає нам час, щоб її врятувати. Бо телепортувати її звідкись буде важче, ніж затягти до печери звідси.  

  - Дівчатка, - висунулася з дверей, та, хто мала підмінити Риту, - забула сказати. Пані Травень сьогодні з’ясувала, що ще жодна з цьогорічного виклику не була в історичному музеї. Тож, вона, тобто пані Травень, зробила так, щоб  всі пішли до музею амазонок! Але вона сказала, щоб дівчата намагалися зробити це вдень. Не розумію, чому не можна ввечері.

    - Ти все ще, - уточнив Радомир у Ра Он, - думаєш, що пані Травень - не пов’язана із тими смертями: реальною та майбутньою?

   - Я – цього не казала. – Манірно відповіла Ра Он. – Але це міг бути будь-хто, хто має перстень з візерунком Змієногої богині. І не обов’язково це хтось віку мами Амі. Перстень могли вкрасти для продажу.

   - Ну, це – лише припущення, - неохоче погодився Радомир, - але таке дійсно може бути.

    - Ти все ще у цьому одязі для спекотної погоди?! – Вирячилася Ра Он, коли Андромеда за декілька хвилин до виходу до музею все ще була у своїх смарагдовому топі на бретельках та в білих «бермудах».

   - Так, -  здивувалася донька професора історії. - Це – дуже зручний одяг. А що – не так?

   - Печера. Температура десь десять градусів за паном Цельсієм, - повільно відповіла Ра Он, ніби розмовляла із малолітньою дитиною.