Сучасні амазонки - КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

   - Не кажи дурниць! У тебе батько всесвітньо відомий, на відміну від наших!

   - Думаю, твій теж міг би бути відомим, але ви приховуєте своє приватне життя. Чому?

   - Бо ми хочемо жити звичайним життям. Ти  бачила, яке життя у Любарта. – Андромеда зітхнула. - Ми собі такого не хочемо.

   - Знаєш, я думала про те, що ти казала, що твоя мама любить дітей, але після твого народження вже більше не може мати дітей. Чому вона нікого не усиновила?

   - Це через мого тата, - зітхнула подруга.

   - Він їй не дозволяє? – Зойкнула Амі.

   - Ні, - сумно похитала головою Ра Он. – Він у цьому підтримує маму. Але він все ще громадянин Кореї, і соціальні служби бояться, що він дітей повезе туди.

   - А чому він не хоче прийняти українське громадянство?

   - Він хоче. Але, він не може пройти іспит з української мови. Бо говорить вже доволі добре, але коли починає хвилюватися, пам’ятає лише англійську та корейську. І знаєш, я думаю, мама мені не каже, але вона ще не ризикнула наполягати на усиновлені через мене. Мені і так дісталося через мою зовнішність, то вона боїться, що з ще дітлахами європейської зовнішності я геть зариюся у смуток. Вибач, я згадала, що мені треба терміново зателефонувати.

   - Добре, я поки зайду в крамницю іграшок, - відповіла Амі, бо вони якраз перед такою крамницею зупинилися.

   - Щось купила? - Запитала Ра Он, через декілька хвилин, коли подруга повернулася з оази спокусливих речей.

   - Ні, - зітхнула донька професора історії. – Я люблю бегемотиків, - Ра Он смикнулася, - а у них бегемотиків не було. Поговорила? Можемо вже йти? Скажи, а ти зможеш з відео побачити, чи це була моя мама, чи ні?

  - Думаю зможу. Саме тому, я й запитала твою Бабусю.  Вона не любить твого тата через те, що він не мільйонер, чи через те, що спокусив твою маму?

  - Думаю, вона вважає маму ординарною, а тато – дуже гарний. Тож, Бабуся не розуміє, як вони стільки років протрималися разом. Вона з дідусем, її чоловіком не дуже ладнали. А може, вона заздрить мамі, що у неї такий відданий чоловік. І, схоже, мене вона не дуже любить, бо я схожа на маму. А Руслана обожнює, бо він схожий на тата. Хоча, вона зі мною завжди була добра, - зітхнула Амі. - Мабуть думає, що я не помічаю, що вона мене не дуже любить.  

  - Не звертай увагу. Родичі не завжди є головними людьми у житті. Для когось ти будеш – самою досконалістю.  

   - Дуже у цьому сумніваюся, особливо після того, як я бачила, як Тато дивиться на Маму. – Ра Он зітхнула.

   - Якщо тобі аж так подобається той хлопець, то ти маєш боротися за своє кохання!

   - Як?! – Обурилася донька професора. – Ти сама казала, що кохання - дуже ірраціональне почуття, що його неможливо, ані передбачити, ні викликати!

   - На мою думку, він ще вагається: чи обрати тебе, чи Весту. Тож, спробуй справити на нього якнайкраще враження. Ти ж нічого не робиш, щоб йому сподобатися!

   - Навряд я сподобаюся хлопцю, який лише кепкує з мене, - набурмосилася Амі.

   - Щось я не помітила, що Радомир кепкує з тебе. І, як на мене, той Любарт є гарнішим за Радомира.

   - Він просто хоче зустрітися з татом, - зітхнула Амі. – І ти – геть НЕ уважна! Мабуть, моя сумна доля, це -  стати старою панною та плести шкарпетки. Але котів у мене не буде. Я більше люблю птахів.

   Веста з Радомиром чекали на подруг у бібліотеці, вивчаючи давньоамазонську мову.

   - То, що сказала пані Груша?! – Скочили, спадкоємиця готельного бізнесу та спадкоємець банківської справи.

   Андромеда та Ра Он розповіли.

   - Отже, - підсумувала Веста, - мені лише треба дізнатися, як легально провести вас до «музею».

   - Ну, це - ж ти у нас, та, хто знає, як запитати і не втрапити у халепу, - заявила Ра Он.

  - Пані Груша справді сказала, - уточнив Радомир, - що та зла чаклунка відродиться, а не приведе свого злого духа?  

   - Так, - здригнулася Андромеда. – Ти не пам’ятаєш її обличчя? Тобто чаклунки Ія?

  - Я вже казав, що бачив її лише з куту зору меча. І, не думаю, що бачив її тут, серед сучасних амазонок. Тож, - дещо зловісно додав він, - не пощастило тобі, - він звернувся до Ра Он.

   - Чому - мені? - Підняла вищипані брови дівчина. А Радомир та Веста подивилися на неї так, ніби вона не розуміла найелементарніші речі. – Що?! Я – не можу бути реінкарнацією тієї відьми! Я – відмовляюся бути тією триклятою бабою, яка через вбивство її коханця зробила таке!

   - Чому ти думаєш, - уточнив Радомир, - що чаклунка Ія наклала на амазонок прокляття через коханця?

   - Наскільки я знаю, - сухо відповіла Ра Он, - про її дітей ніде не згадували. А ти сам казав, що хтось поклав свою голову їй на коліна. То хто ще це міг бути, якщо не її коханий?! І, ви вже вибачте, але, я не відчуваю себе злою відьмою!

   - А чому ви не думаєте, - уточнила Андромеда, - що це – Веста її реінкарнація?