Закохався - Ірина Муза

- Ну подруго, розповідай, як у тебе справи? - Софі сіла поруч біля Роуз.

- Якщо ти про мене і малюка, то все в нас здається добре.

- Це добре, - Софі посміхнулася і продовжила уважно дивитися на подругу, наче вона ще щось запитала і чекає захопливої розповіді.

- Що? Що ти на мене так дивишся? - Роуз тим часом жувала яблучко, яке їй приніс Гаррі.

- Ти ж сама все розумієш, чи мені потрібно ставити навідні запитання?

- Ну що? Ну так! Не могла я більше на нього такого дивитися, ясно? Він, між іншим, якби не я, міг би голос втратити! Ти знала, що він, ось уже тиждень, майже не міг говорити?

- Так, мені Джек розповідав реакцію Гаррі на шлюборозлучні документи.

- О, як! Усі все знали, і всім було пофіг на мого чоловіка! Доктор сказав, ще б пару днів і все, він не те, що співати, він би говорити не зміг би! Я так дивлюся, тільки мене одну це турбувало, так?

- Ну що ти люба! Просто крім тебе, він нікого не слухав!

- А він і мене б не послухав, ось довелося просити переносну крапельницю, щоб я могла з ним піти. Ти б чула, що мені сказав лікар. І це мені, між іншим, не можна хвилюватися!

- Ти за нього так переживаєш, схоже ти більше на нього не сердишся?

- Звичайно серджуся! - Роуз схрестила руки на грудях.

- Я бачила, як ви цілувалися! - Софі знову хитро посміхнулася.

- Так, не змогла я більше на нього такого дивитися, я ж кохаю його дуже, дурня ревнивого, я так за ним скучила, Софі, якби ти тільки знала, він, коли чахнути став, у мене серце кров'ю обливалося.

- Навіщо ж тоді подала на розлучення? Це то його і добило!

- Я тоді ще зла була на нього, а коли подала, то триста разів про це пошкодувала, не хочу я з ним розлучатися, я ж через кохання вийшла заміж то!

- Ясно! Значить ви нарешті помирилися!

- А хто сказав, що на цьому його страждання закінчилися? Він ще не знає, що таке вагітна жінка! А тим більше вагітна Я! Знаєш скільки мені всього хочеться, не зовсім нормального, це я вас жаліла і нічого не просила!

- О, так я уявляю! - дві блондинки засміялися.

- Коли тебе вже виписують?

- Наприкінці тижня.

- Гаррі зрадіє. Гаразд подруга, я теж піду вже, засиділася я в тебе.

- Ну йди, - Софі попрощалася з подругою і пішла.

Настав новий день, Роуз уже не могла дочекатися приходу чоловіка, Гаррі обіцяв прийти раніше, щоб встигнути погуляти з дружиною до того, як їй поставлять крапельницю. У призначений час двері в палату відчинилися і в неї задоволений і щасливий увійшов Гаррі, в руках, як завжди, були пакети і величезний букет квітів. Виглядав він набагато краще!

- Привіт, лялечко, - брюнет ще тихо розмовляв, але зрозуміти й почути його можна було.

- Гаррі! - Роуз із радістю обійняла й поцілувала чоловіка, Гаррі приклав долоньку до живота білявки, немов і з малюком він теж привітався.

- А що ти смачного мені приніс?

- А що б ти хотіла? Я захопив із собою твій улюблений лимонний пиріг!

- Давай його скоріше сюди! - блондинці вже не терпілося.

- Лялечко, може, підемо погуляємо поки що, ти ж хотіла до крапельниці.

- Точно! Ходімо скоріше! - блондинка схопила чоловіка за руку і швидким кроком попрямувала у двір

- Ну ось, нарешті свіже повітря! Приходь тепер раніше, щоб ми з тобою встигли посидіти тут! Хоч якесь різноманіття! - Гаррі все норовив то притиснути ближче дружину, то обійняти, то поцілувати...

- Гаррі, ну досить уже, бачиш, як на нас дивляться? - Роуз соромлячись, все-таки дозволяла то обійняти, то поцілувати себе.

- Вибач мені, кохана, я так скучив! Ти, до речі, зараз така цікава!

- Гей, на що це ти натякаєш? На те що я погладшала? - Роуз відвернулася і схрестила руки на грудях.

- Я, між іншим така, бо ношу під серцем твою дитину!

- Ну що за дурниці, лялечко! Ти, навпаки, чарівна, ти вродлива, і вагітність тобі личить, ти просто вся сяєш!

- Тоді гаразд! - Роуз присунула щоку ближче до чоловіка і він її туди поцілував

- Ти така смішна!

- Хочу скоріше додому! Як мені тут набридло! Це все ти!

- Лялечко, ти пробач мене! - Гаррі благально подивився на дружину

- Добре, от тільки пообіцяй мені, що надалі ти будеш мені довіряти, і перш ніж мене в чомусь звинувачувати - сто разів подумаєш Гаррі, сто разів!!! А ще, перестань мене так сильно ревнувати, я твоя дружина, і чекаю на дитину, від тебе, врешті-решт. Ах, так, і найголовніше, всі важливі рішення ми повинні приймати разом! Ми з тобою одне ціле, чоловік і дружина, і вирішувати все ми повинні разом! Особливо те, що стосується МЕНЕ особисто! А то ж знаєш, куди звертатися для розлучення я тепер знаю. Ой, блін я зовсім забула. Нас же з тобою розвести можуть, якщо я не скасую все.

- Не розведуть! - Гаррі загадково посміхнувся

- Знову твій адвокат, так?

- Тобто, якби я захотіла розлучитися, то я б не розлучилася з тобою все одно? - Роуз знову схрестила руки на грудях

- Лялечко, це зараз зовсім не важливо! Я шалено кохаю тебе! Я зроблю все, щоб ви з малюком були щасливі! Ти пробач мені за все!

- Гаррі, я теж тебе дуже кохаю! - Гаррі нахилився і нарешті поцілував свою дружину довгим ніжним поцілунком.

- Коханий, забери мене вже звідси, я хочу додому, ти ж мене тепер не виженеш? - підколола чоловіка дівчина

- Лялечка!

- Гаразд, гаразд, - Роуз поцілувала чоловіка в щоку, щоб заспокоїти.

- Коханий...як давно я не чув цього.

- Будь ласка, забери мене звідси, я додому хочу! - Роуз повисла на руці чоловіка і скорчивши ангельське молитовне личко втупилася на нього.

- Добре, кохана, я спробую домовитися з лікарем.

- Ой, ти відчув? Він знову штовхається! - Роуз швидко взяла руку чоловіка і приклала до себе на живіт.

-Ой, тільки не заплач зараз, ти такий сентиментальний став!

Поки Роуз ставили крапельницю, Гаррі вдало домовився з лікарем і його дружину сьогодні ж уже відпустили додому. Жодних причин тримати її стільки не було, тому Гаррі радісний повертався в палату до дружини.