Закохався - Ірина Муза
Всі твори автора ⟹ Ірина Муза Він завжди вважав, що матиме гарненьке обличчя і славу найвідомішого вокаліста, отримуючи будь-яку дівчину з натовпу. Слово " Кохання" було йому не відоме. Рівно до того моменту, поки він не зустрів "Її". Дівчина - картинка. З вільним і непростим характером мучила його і не покидала його думок. Вперше закохатися не так вже й солодко... Особливо коли кохана та ще штучка. Дорогі мої, це - майже найперша моя книжка. Написана років 7-8 тому. Так що не судіть суворо;))) Прода щодня!
========== Глава 1 ==========
Гучна трель мобільника раптово вирвала зі сну. Ліниво потягнулася і накрила ковдрою свою голову, трель мобільника тривала, і це ні чорта не врятувало від подразника. Витягнувши одну руку з-під ковдри, намацала телефон і, приклавши до вуха, сонним голосом промичала привітання.
- Алло, Роуз, доброго ранку, люба, - та вона знущається!
- Софі, який він, до біса, добрий, ти не знаєш о котрій годині я лягаю? Обов'язково дзвонити в таку рань?
- Ну взагалі-то я тобі послугу роблю, ти сама мене просила, як побачу на горизонті відповідний підробіток, тобі повідомити, ось це той самий випадок.
- Ок, я слухаю... - буркотливість змінила на більш м'який тон. Усе-таки я в цьому зацікавлена.
- Ну ось, зовсім інша справа, а то вже почала ображатися.
- Софі!
- Гаразд, слухай, робота якраз, як ти любиш. Сьогодні о першій годині дня буде фотозйомка, робота одноразова, ти приходиш, з тобою роблять пару фоток і платять невелику суму. Якщо ти сподобаєшся, то з тобою навіть контракт можуть укласти. Ці фотопроби розраховані на десять дівчат, я вписала тебе, бо в мене є знайомі в тих колах, але було це, звісно, важко, тож з тебе відшкодується.
- Ну ми ще подивимося, як справа піде.
- І, будь ласка, Роуз, одягни щось скромніше, може тобі не щастить через це.
- Ну, я постараюся.
- Ось і славненько, давай, бувай, побачимося.
- Бувай.
Батьки назвали мене Роуз Блек. Зростала я в забезпеченій сім'ї і ні в чому не потребувала. Можливо, це зіграло головну роль у моєму житті, адже бажання вчитися в мене зовсім не було. Я знала, татко мені купить усе, що я хочу.
На подив багатьох, таке життя мені одного разу набридло, вирішила самоствердитися і жити самостійно. І ось зараз я винаймаю сама квартиру. Сама за неї плачу. Щоправда заробіток не завжди стабільний. Я тренер вихідного дня. Танці на пілоні та пілатес. Це моя пристрасть і моє хобі. Єдине, що цікавить мене, як робота. Чому тренер вихідного дня? Все просто! Я дуже лінива і відвідувати власні заняття за графіком - це не моє. Два, максимум три заняття на тиждень, у різні дні, ось моя межа. І мені це прощається. Тому що в цій справі мені немає рівних. Ніхто мене не переплюне, адже батьківський дім заставлений кубками моїх перемог у різних змаганнях. Та й, власниця клубу, мій колишній тренер. Думаю, все ж головна причина в цьому.
Просто в один день прийшло розуміння, що я не хочу присвячувати себе спорту все життя, я вибрала ці заняття як хобі, як роботу. Ось так і живу. Іноді, звісно, мені допомагає моя улюблена подружка Софі Роджерс, артистка-початківець і співачка, частенько забезпечує мене такими невеликими підробітками, гроші зайвими не бувають, а фотографуватися я люблю.
Ліниво потягнувшись, пройшла в душ і стала збиратися. Забувши про обіцянку, дану подрузі, як завжди, вибрала коротку обтислу сукню з глибоким вирізом на грудях, шпильки доповнювали спокусливий образ. Волосся, моя гордість, підкрутила, зробивши великі локони, макіяж підкреслював красу обличчя. Бризнувши дорогим парфумом наостанок, вискочила з дому і модельною ходою попрямувала на зйомки.
***
Тим часом у шикарному чорному лімузині до тієї ж фотостудії їхав зірка музичної естради Гаррі Гейт із братами. Гаррі був солістом групи, Тайлер із Джеком грали на інструментах.
Що таке серйозні стосунки, він і не знав зовсім. Імена та обличчя дівчат, з якими він проводив ночі, навіть не запам'ятовував. Зовсім недавно він повернувся зі світового турне, своїм голосом він підкорив Європу і був відсутній майже півроку, заробляючи собі популярність за межами країни. І ось нарешті він повернувся до рідного міста.
- Гаррі, невже ти в Європі не набігався за спідницями? Зрештою, мені вже просто шкода наївних дівчат, - вичитував брата шатен.
- Я за ними не бігаю, якраз навпаки, - брюнет трохи опустив окуляри, поглядаючи на брата.
- Ага, ще скажи, що це ти їм послугу робиш? - знайшовся блондин.
- Юні, чарівні створіння самі пропонують себе, і знав би ти, як іноді непристойно. Каюся, звісно, буває, що я й сам чіпляюся, але тільки, якщо дівчина усім своїм виглядом на це натякає, ось, наприклад, як та лялечка, - брюнет указав на білявку. - Ось, дивись, як вона одягнена, не дивно, що ті дві машини за нею плентаються, пропонуючи підвести, ще й не погоджується, ціну собі набиває чи що, - брюнет надів назад окуляри й повернувся до братів.
- І коли ти вже перестанеш думати ширінкою? Ох, Гаррі, одного разу ти зустрінеш дівчину, за якою справді бігатимеш ти!
- Тай, ну може вже вистачить моралей, і так голова болить, ще на цей кастинг дурний їхати змусили. Що, ні з ким більше сфотографуватися?
- А чого голова болить? Тому що вештаєшся по клубах із дівками і калдириш там до стану овоча.
- А то ти в нас прям білий і пухнастий блондинчик. - блиснувши очима Гаррі на молодшого брата, Джо.
- Та ви обидва гарні, дістали вже! - фиркнув Тайлер.
Хоч і йти потрібно було квартал, але я все одно прийшла у фотостудію трохи запізнившись. Секретар вказала на одну з помічниць, і та допомогла знайти потрібний поверх і кабінет, начепивши на мене номер, а саме №10, оскільки я прийшла останньою, стала чекати своєї черги. Простоявши так десь півтори години, стала злитися, тому що ноги на високих шпильках поступово стали набрякати. Від нічого робити мимоволі підслухала розмову дівчат, що стояли попереду, номери 9 і 8.
- А ти чула, що тій дівчині, яку він вибере, обіцяли вечерю з ним, і контракт із фотостудією. Уявляєш, ти не тільки потрапиш із найкрасивішим хлопцем Нью-Йорка на обкладинку, а ще й повечеряєш. Це так неймовірно, а може, чогось і більшого з ним вийде.