Закохався - Ірина Муза
- Як ти там сказав? Шльондра? - Роуз замахнулася і дала йому ляпаса - Забирайся з мого дому? - ще замахнулася і дала ляпаса в іншу щоку - Сволота, скотина, негідник, ідіот, придурок... - Роуз продовжувала давати ляпаси чоловіку, а він лише дивився на неї благальними очима
- Лялечко, вибач!
- Я чекатиму документів на розлучення! - погляд її був холодний, вона поклала обидві руки собі на живіт, продовжуючи мовчки плакати.
- Ні, я цього не допущу! Я кохаю тебе, чуєш! Я зроблю все, щоб ти мене пробачила!
- Іди!
- Ти відпочинь лялечка, і не нервуй, я завтра зайду до тебе! - брюнет поцілував руку дружини і вийшов із палати.
Коли Гаррі проходив повз хлопців, вони звернули увагу на його заплакані очі та червоні, мабуть від ляпасів, щоки. Йдучи, він нічого не сказав, просто мовчки пройшов повз. У палату поспішили всі разом, Джек, Тайлер і Софі, вони побачили абсолютно спокійну Роуз, яка тримаючись за живіт дивилася у вікно.
- Роуз, люба, як ти? - Софі кинулася обіймати подругу
- М-м-м, не знаю, зараз мені все байдуже, а взагалі, напевно, хріново, - білявка, як і сказав лікар, була дуже спокійною...
- Роуз, вибач мені, це я винна, це все через мою зміну кольору волосся
- Ні, Софі, ти не винна в тому, що мій чоловік цілковитий придуркуватий ревнивець!
- Роуз, люба, як ти? - Тайлер підійшов до Роуз і поцілував їй руку
- Ну ви ж спілкувалися з лікарем, тож у принципі й самі знаєте
- Ми так хвилювалися за тебе!
- Значить ми скоро станемо дядьками, еге-гей, ось це новина! - шатен намагався хоч трохи розрядити обстановку
- Так! Послухайте, лікар сказав мені поспати ще, тож гадаю, ви не будете проти...
- Так, так, звичайно, люба, я буду поруч, - схаменулася Софі
- Не варто, приходь краще завтра
- Як скажеш, люба, дзвони мені, ми підемо, - брати рушили до виходу, Софі трохи затрималася...
- Що думаєш робити з Гаррі? - Софі запитала в подруги, коли брати вже вийшли з палати
- Не хочу бачити його зараз, його слова так і крутяться в мене в голові. Софі, він навіть хотів мене вдарити, але сказав, що не зміг, а цей його зневажливий погляд... Я ніколи не зможу забути цього!
- Послухай, Роуз, сонце, ти зрозумій, це ми з Джеком винні, що так вийшло! Він же подумав, що тоді це ти була, а не я!
- Чи то мені від цього не легше, чи то дія препарату ще не закінчилася...
- Гаразд, крихітко, не буду тебе втомлювати розмовами, ти відпочивай, усе тепер буде добре!
Решту дня і вечора Роуз то спала, то дивилася задумливо у вікно.
Наступного дня Гаррі прийшов із речами, він приніс усе необхідне на перший час для своєї дружини, а також фрукти і вітаміни, ще те, що прописав лікар. Роуз не стала з ним розмовляти, Гаррі весь цей час вибачався і питав про її самопочуття.
- Лялечко, як ти сьогодні?
- Не хочу з тобою розмовляти!
- Я все розумію, кохана, правда, я заслужив, ось що мені для тебе зробити? Хочеш вдари мене ще?
- Я хочу розлучення!
- Лялечко, будь ласка, не говори так, це вб'є мене!
- А ти мало не вбив нашу дитину!
- Пробач, я ж не знав, пробач!
- Я не буду з тобою розмовляти!
Брюнет поцілував дружину в щоку і пішов.
Так він і проходив до неї цілий тиждень, щоразу приносячи дружині квіти та фрукти. Привітання починалося з вибачень. Роуз вперто мовчала і навіть на запитання його не відповідала. Іноді їй навіть було його шкода, з кожним днем чоловік мав дедалі гірший вигляд.
