Все одно ти будеш мій - Джейн Лоурен
- Ти дуже гарна. Я капець, який вдячний цьому року, тому що у ньому я зустрів тебе.
Я підняла на нього погляд, насолоджуючись його сірим кольором очей, який пильно оглядав мене.
- Дякую, я теж.
Сівши за стіл, це була приблизно десята година вечора. Ще дві години до Нового року. Тим часом Адам увімкнув нам музику, пояснивши це тим, що танцюючи, час швидко пройде. Ми так і зробили - пішли танцювати. І це допомогло. Ми настільки захопилися танцями та дурними розмовами, що до півночі залишилося тільки десять хвилин.
Ми швидко сіли за стіл, увімкнули час на телефонах і стали очікувати Нового року. Адам тим часом щедро наливав нам шампанське у бокали. Залишилися лічені секунди. Три, два, один, і ось... Новий рік! Ми викрикнули всі разом гучне "ура!" і, відсалютувавши келихами, випили шампанське до дна. Ми сиділи разом до другої ночі. Трохи танцювали, пили, їли... А потім Лія, не витримавши, сказала:
- Все, я більше не можу, я хочу спати, - відповіла нетверезим тоном вона.
Шампанське на неї досить швидко впливає.
- Красотка, ти хоч сама дійдеш? - запитав у неї Адам, підтримуючи її за руки.
Той пив не тільки шампанське, а й дещо міцніше, але він поводився зовсім тверезо.
- Неа, - сміючись відповіла вона і спробувала піднятися, але похитнулася.
Адам, вдихнувши, різко підняв її на руки й поніс нагору, крикнувши нам:
- До завтра, друзі. Ми відлучаємося.
Я примружилася. Лія з Адамом занадто зблизились останнім часом. Чомусь до таких ідіотів, як Райан, Майк, Адам - її магнітом тягне. Але, признатися чесно, останній - найкращий варіант з них всіх. Можливо, він зможе розбудити у ній дещо більше?..
- Лія трішки перевищила свою норму, - промовив Дейв, відвертаючи мене від думок.
- Це не вперше, але сьогодні хоча б є нагода, – відповіла я, випивши ще трохи шампанського.
Декілька келихів розслабили мене і я почувала себе дуже добре.
- Ти не йдеш спати?
- Ні, ще не хочу, - знизила плечима я. - А ти?
- Теж.
- Хм, і що будемо робити?
Хлопець на це нічого не відповів, але раптом підійшов до мене і сів поруч. Його руки лягли на мої стегна, притягуючи, щоби я йому на коліна. Ну й нехай, так і зробила. Ми опинилися настільки близько, що між нами не було навіть одного сантиметра. Дейв не відпустив свої руки зі стегон, і його дотики викликали табун мурах на моїй шкірі.
- Як ти думаєш... Між нами вийде щось у Новому році? - запитав він, вустами дотягуючись до моєї шиї.
- Якщо ми постараємося, - ледь чутно промовила я, фокусуючись лише на тих точках, де він доторкався губами, - То цілком можливо. Ти ж цього хочеш?
- Звісно. Ти не байдужа мені, Аніка. Я ніколи ні з ким не почував себе так, як я почуваюся поруч з тобою. Я... хочу кохати тебе. Нехай це буде фундаментом для наших стосунків у цьому році.
Я затамувала подих. Дейв признався мені у коханні? Це просто нереально. Я навіть не знаю, що сказати у відповідь. Замість неї я просто потягнулася до нього, пристрасно цілуючи. У тілі розгорався жар. І, чорт візьми, він, як і казав раніше, чекав. Не наважувався перейти межу сам. Тоді я сама поклала свою долоню на його і повела вниз, до грудей. Я відчувала все його бажання до мене і хотіла відплатити тим же. Дейв злегка відсторонився, здивовано поглянувши на мене. Перш ніж він встиг мене щось запитати, я зробила це першою:
- Ми ще довго будемо не спішити?
Паркер важко оглядав моє обличчя, стараючись знайти там хоча б один мінімальний страх. Але я знала, що він цього не зробить, адже я кожною клітинкою свого тіла хотіла бути з ним сьогодні.
- Ти впевнена у цьому? - неймовірно сексуальним голосом прохрипів він, і тоді всі сумніви точно пропали.
- О, так, - прошепотіла я, знову знайшовши його губи.
Мить, і ми були у моїй спальні, тому що до неї найближче. Дейв нетерпляче зняв з мене сукню, і та впала на підлогу. Поки я стояла в одній білизні, а Дейв досліджував моє тіло, мої руки старалися впоратись із ґудзиками на його сорочці. Ці незграбні спроби виглядали, мабуть, так смішно зі сторони, але мені було плювати. Від бажання, яке перекривало весь сором, я просто шаленіла. І Дейв теж. Він, помітивши мої невдачі, сам зняв із себе ту зайву сорочку, відкриваючи огляд на його прекрасне тіло. Ох, і чому я так довго тягнула?.. Його пальці опустилися мені на сідниці, і я дозволила йому підняти себе так, щоби я обхопила ногами його талію. Понісши мене до ліжка, Дейв кинув мене на м'який матрац і навис зверху. Я застогнала, коли його губи опустилися нижче, ніж раніше.
- Ти уявити не можеш, настільки сильно я хотів тебе весь цей час, - прошепотів хлопець, десь в районі грудей, звільняючи мене від бюстгальтера.
- Ні-і-і, - промуркотіла я, коли відчула його руки на собі. - Це ти уявити собі не можеш, наскільки сильно я хотіла тебе. І хочу зараз...
Паркер задоволено усміхнувся, продовжуючи свій шлях моїм тілом, поки я насолоджувалася кожним його дотиком.
Я справді була не проти цього, і якщо провела день чудово - то й новорічну ніч я хотіла провести неперевершено.
Завдяки Дейву так і було.
