Все одно ти будеш мій - Джейн Лоурен

Він уважно розгледів Лію з ніг до голови, і дуже довго дивився на її руку, ніби шукаючи щось. Мій погляд зачепився за її обручку. Поки я подумала про це, чоловік розгнівався і щосили штовхнув Лію на землю.

- Ліє! – викрикнула я, кинувшись до неї, але не встигла.

Мене схопили інші хлопці та до болю стиснули мої руки, від чого я аж зашипіла.

- Не чіпайте її! - закричала я йому, вириваючись, але він мене ніби не чув.

У той момент поки Лія лежала на землі, той схилився над нею і мовив:

- Я даю вам тиждень, щоби повернути всю ту суму грошей, яку заборгував твій коханий наречений. Якщо ви їх не повернете – замість грошей ми приймемо оплату вами двома. Зрозуміли?!

Громила перевів погляд на мене. Я перелякано кивнула і Лія, вся у сльозах, зробила так само. Ті мужики відпустили мене, кинувши на землю, як мотлох, і рушили до машини, а той, найбільший і найстрашніший зі всіх, ще раз штовхнув Лію і тихо промовив, коли та корчилася від болю:

- І якщо про цю ситуацію хтось дізнається – вас застрелять набагато раніше.

Він підійшов до машини, сів у неї, і всі вони швидко поїхали у невідомому напрямку. 

Я, всупереч болю, піднялася й відразу підбігла до Лії, щоби допомогти їй піднятись. Вона була у шоку, і не могла вимовити ні слова. Тільки з її очей текли рясні сльози.

- Ну все, все... Не плач, Лі, - говорила я, пригорнувши Лію до себе.

- Ані, я така дурепа... Пробач мені, я мала повірити тобі й своїм батькам, а я зробила все, як сама захотіла. Ще й тебе у це вплутала. Тепер нас уб'ють... - заїкаючись говорила вона.

- Тихо, тихо… Не вб'ють, - тихо сказала я, заспокоюючи подругу, а сама зробила найбільш реальний висновок:

Ситуація безвихідна.