Непокірний трофей - Олена Гуйда

- До зустрічі... – я прошепотіла йому вслід, намагаючись впоратися з підступившими сльозами.Кнут мовчки почав сідлати коня, а я застигла, не розуміючи, як бути і що робити.  Я повинна залишитися.  Повинна!

 Нічне небо освітив яскравий спалах.  Найближчий намет спалахнув перед нами яскравим полум'ям ніби копиця сіна.  У ніс вдарив їдкий запах, очі заволокло димом.  І серце на мить зупинилося.

 Почалося?!

 А наступної секунди гомілку пронизав гострий нестерпний біль.  Тіло ніби льодом скувало.  Опустила погляд - біла стрічка стиснулася кільцем біля моїх ніг.  Холодні іскри крижаних очей дивилися на мене, немов з насмішкою.  Спробувала зробити вдих і ... світ у пітьмі.